Лука 1 UMT

1 2. Через те, що чимало людей бралося складати оповідь про справи, які здійснилися між нами, так само, як нам розповіли їх ті, хто спочатку були очевидцями і хто служив Богу, проголошуючи Його Слово, я також подумав, що це добра справа, оскільки я ретельно вивчив усе від початку, щоб написати для тебе докладну повість, високошановний Теофіле, аби ти міг затямити, що все, чого вчили тебе, — то є істинна правда.

5. У дні, коли в Юдеї правив цар Ірод, був собі священик на ймення Захарія. Він належав до денної черги Авія. Дружину Захарієву звали Єлизаветою, і була вона з прямих нащадків Ааронових.

6. Обоє вони були праведні перед Богом, неухильно дотримувалися всіх Божих заповідей і настанов.

7. Але вони не мали дітей, оскільки Єлизавета була неплідна, та й були вони вже старі.

8 9. Якось, коли була черга Авієвого роду і Захарія саме правив службу Божу, випало йому за жеребом (так водилося серед священиків) іти до храму Господнього й покадити там.

10. Дуже багато людей зібралося біля стін храму молитися, коли Захарія почав кадити.

11. І от праворуч від кадильного вівтаря з’явився йому Ангел Господній.

12. Побачивши Ангела, Захарія стривожився і дуже перелякався.

13. Та Ангел заговорив до нього: «Не бійся, Захаріє, бо молитва твоя почута, й дружина твоя Єлизавета, народить тобі сина, якого назвеш ти Іоаном.

14. Він принесе тобі радість і щастя. І багато людей будуть радіти з його народження.

15. Бо він буде великим у Господа. Лише не мусить він пити вина, ані міцніших напоїв, а від самого народження він буде сповнений Духом Святим.

16. І він поверне багатьох дітей Ізраїлевих до Господа Бога їхнього.

17. Він прийде перед Господом, наділений духом і владою пророка Іллі, й знову поверне серця батьків до дітей їхніх, а непокірних настановить на путь мудрості праведних і приготує людей до приходу Господа».

18. І запитав Захарія Ангела: «Звідки мені знати, що це так? Адже я старий, та й дружина моя вже похилого віку».

19. У відповідь Ангел сказав: «Мене звати Ґавриїл. Я стою перед Богом. І я посланий говорити з тобою і повідомити цю добру звістку.

20. Але слухай: ти мовчатимеш і не зможеш говорити, аж доки не настане день, коли це трапиться через те, що не повірив моїм словам. А слова ці неодмінно збудуться в належний час».

21. Люди біля храму чекали на Захарію і дивувалися, чому він так довго не виходить.

22. А коли він вийшов, то не здатен був заговорити до людей, і вони здогадалися, що в храмі йому було якесь видіння. Захарія пояснював щось жестами, але залишався німим.

23. Коли закінчився час його служби, він повернувся додому.

24. Через деякий час його дружина Єлизавета завагітніла й усамітнилася на п’ять місяців.

25. Вона сказала: «Нарешті Господь допоміг мені. Він добре подбав, аби зняти з мене мою ганьбу перед людьми».

26 . Коли пішов шостий місяць Єлизаветиної вагітності, Бог послав Ангела Ґавриїла до Ґалилейського міста Назарета, до діви, зарученої з чоловіком на ймення Йосип, з роду Давидового. І звали ту діву Марією.

28. Прийшовши до неї, Ангел промовив: «Вітаю тебе, благословенна. Господь з Тобою».

29. Але вона була дуже збентежена тими словами й думала собі, що б те привітання могло означати.

30. І Ангел сказав їй: «Не бійся, Маріє. Ти здобула прихильність Божу.

31. Послухай! Ти завагітнієш і народиш Сина, і назвеш Його Ісусом.

32. Він матиме велич, і Його називатимуть Сином Всевишнього Бога. І Господь Бог дасть Йому трон Його батька Давида.

33. Він повік правитиме народом Якова, і Царству Його не буде кінця».

34. Марія запитала Ангела: «Як же таке може статися, адже я ніколи не була з чоловіком?»

35. Ангел відповів їй: «Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього Бога огорне Тебе. То ж Святе Дитя, Яке народиться, буде назване Сином Божим.

36. І ще послухай: „Твоя родичка Єлизавета також вагітна сином, незважаючи на її похилий вік. Це вже шостий місяць її вагітності, а про неї ж казали, що вона неплідна!

37. Немає нічого неможливого для Бога”».

38. Марія сказала: «Я слуга Господня, хай буде мені те, що ти сказав». І Ангел полишив її.

39. Тими днями Марія зібралася й подалася, поспішаючи у гірську околицю, до міста юдейського.

40. Вона ввійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету.

41. І сталося так, що коли вона почула Маріїне привітання, дитина в утробі її ворухнулась, і Єлизавета сповнилася Святого Духа.

42. Вона голосно скрикнула і сказала: «Ти найблагословенніша серед жінок, і благословенна та Дитина, Яку ти народиш.

43. Але за віщо мені така радість, що мати Господа мого завітала до мене?

44. Бо тільки-но звук того привіту торкнувся вуха мого, як дитина в утробі моїй стрепенулася.

45. Благословенна ж ти, тому що повірила у те, що збудеться сказане Господом».

46. І мовила Марія:

47. «Душа моя Господа звеличує, і дух мій радіє у Бозі, Спасителі моєму,

48. бо зглянувся Він на смиренну свою рабу, і віднині всі люди зватимуть мене благословенною,

49. бо Всесильний зробив для мене велике. Ім’я Його — святе.

50. Із роду в рід дарує Він милість тим, хто шанує Його.

51. Він явив могутність руки Своєї, усіх хвальків пихатих думкою сердець своїх Він розвіяв.

52. Правителів могутніх Він скинув з їх престолів, й людей смиренних натомість Він возніс.

53. Людей голодних Він обдарував добром, і геть прогнав ні з чим людей багатих.

54. Він допоміг народу Ізраїля, слузі Своєму, згадавши Свою милість,

55. як обіцяв Він нашим предкам: Авраамові й його нащадкам назавжди».

56. Марія лишалася у Єлизавети протягом трьох місяців, а потім повернулася додому.

57. Для Єлизавети прийшов час пологів, і вона народила сина.

58. Сусіди й родичі почули, що Бог подарував їй велику милість, і раділи разом з нею.

59. І сталося так, що коли малому сповнилося вісім днів, вони прийшли зробити йому обрізання, й хотіли назвати його Захарією, як і батька.

60. Але мати хлопчика заперечила: «Ні. Йому належить зватися Іоаном».

61. Гості їй кажуть: «Але ж нікого в вашому роду так не звали».

62. Знаками вони почали питати батька, яке ім’я хоче він дати синові.

63. Захарія попросив табличку й написав на ній: «Його звати Іоан». Усі були здивовані.

64. Тієї ж миті уста Захарії розімкнулися, язик розв’язався, і він заговорив, славлячи Бога.

65. І тоді страх охопив сусідів, і по всій гірській країні Юдеї обговорювалися ці справи.

66. Кожен, хто чув про те, дивувався й замислювався: «Ким буде це дитя?» Бо ж очевидно було, що сила Господня з ним.

67. А батько його, Захарія, сповнився Духом Святим і прорік:

68. «Хай буде благословен Господь, Бог Ізраїлю, бо прийшов Він, щоб допомогти народові Своєму і дати йому волю.

69. І Він прислав нам могутнього Спасителя з дому слуги Свого Давида,

70. як і обіцяв устами святих пророків, які жили в давнину.

71. Він обіцяв порятувати нас від ворогів наших і від влади всіх, хто нас ненавидить,

72. аби виявити милість нашим предкам і пам’ять про Свій святий Заповіт,

73. про клятву, яку Він приніс нашому предкові Аврааму:

74. визволити нас з-під влади ворогів наших і дозволити нам служити Йому без страху,

75. а лише зі святістю й праведністю перед Ним у всі дні життя нашого.

76. Ти, дитино, будеш названий „пророком Всевишнього”, оскільки прийдеш перед Господом, аби приготувати шлях Йому

77. і сказати людям Його, що вони будуть спасенні через відпущення гріхів їхніх.

78. Через велике милосердя нашого Бога новий день засяє на нас з висоти,

79. щоб освітити тих, хто живе під чорною тінню смерті, і щоб направити стопи наші на шлях миру».

80. Хлопчик ріс і міцнів у дусі. Він лишався в безлюдних місцях, доки не надійде йому час постати перед людьми Ізраїлю.