Лука 10 UTT

1. Після того призначив Господь інших сімдесят двох і послав їх по два попереду Себе до кожного міста й місцевості, куди Сам мав іти.

2. І Він промовив до них: Жниво велике, а женців мало; тож благайте Господаря жнив, щоби послав робітників на Свої жнива.

3. Ідіть: Я посилаю вас, як ягнят між вовків!

4. Не беріть ні торби, ні палиці, ні взуття, і нікого в дорозі не вітайте.

5. До якого тільки дому ввійдете, спочатку кажіть: Мир цьому дому!

6. І коли буде там син миру, спочине на ньому мир ваш; коли ж ні, — до вас повернеться.

7. У тому ж домі перебувайте, їжте й пийте, що там є, бо робітник гідний своєї платні. Не переходьте з дому в дім.

8. І в яке тільки місто ввійдете, і де приймуть вас, їжте те, що покладуть вам;

9. оздоровляйте недужих, які там є, кажіть їм: Наблизилося до вас Боже Царство!

10. А коли в якесь місто прийдете і вас не приймуть, вийдіть на вулицю його, та й скажіть:

11. Навіть пил із вашого міста, що припав нам до ніг, струшуємо. Але знайте: наблизилося [до вас] Боже Царство!

12. Кажу вам, що жителям Содома того дня буде легше, ніж тому місту.

13. Горе тобі, Хоразине, горе тобі, Витсаїдо: бо якби в Тирі й Сидоні сталися чудеса, які сталися у вас, вони вже давно покаялися б, сидячи у волосяниці та в попелі.

14. Однак Тиру й Сидону на суді буде легше, ніж вам.

15. А ти, Капернауме, хіба до неба піднесешся? До аду зійдеш!

16. Хто слухає вас, — той Мене слухає, а хто гордує вами, — Мною гордує; хто ж гордує Мною, — гордує Тим, Хто послав Мене.

17. Повернулися сімдесят два з радістю, кажучи: Господи, навіть біси коряться нам через Твоє Ім’я!

18. А Він сказав їм: Бачив Я сатану, який, наче блискавка, з неба впав.

19. Ось дав Я вам владу наступати на зміїв і скорпіонів, на всю ворожу силу, — і ніщо вам не пошкодить.

20. Однак не радійте з того, що вам підкоряються духи, але радійте, що імена ваші записані на небесах!

21. Тієї години [Ісус] звеселився Святим Духом і сказав: Прославляю Тебе, Отче, Господи неба і землі, бо приховав Ти це від премудрих та розумних і відкрив це немовлятам. Так, Отче, бо так було Тобі до вподоби!

22. [Звернувшись до учнів, Він сказав]: Усе передав Мені Мій Отець; і ніхто не знає, Хто Син, — один тільки Отець; і Хто Отець, — один тільки Син, — і кому Син захоче відкрити.

23. Звернувшись до учнів наодинці, Він сказав: Блаженні очі, які бачать те, що ви бачите.

24. Кажу вам, що численні пророки й царі бажали бачити те, що ви бачите, але не побачили, і почути те, що ви чуєте, але не почули!

25. І ось, один законник підвівся і сказав, випробовуючи Його: Учителю, що маю зробити, аби осягнути вічне життя?

26. Він же відповів йому: Що в Законі написано? Як читаєш?

27. Той у відповідь сказав: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всією думкою своєю, і ближнього свого, як самого себе.

28. Сказав же йому: Правильно ти відповів. Роби це, — і житимеш!

29. А той, бажаючи виправдати себе, запитав Ісуса: А хто є моїм ближнім?

30. У відповідь Ісус промовив: Один чоловік ішов з Єрусалима в Єрихон і потрапив до рук розбійників, які його пограбували й завдали йому ран, та відійшли, залишивши його ледь живим.

31. Та випадково тією дорогою проходив один священик і, побачивши його, обминув;

32. так само і левіт, прийшовши на те місце, поглянув — і оминув.

33. А якийсь самарієць, проходячи, підійшов до нього і, побачивши, змилосердився.

34. Він підійшов, перев’язав його рани, поливши на них олії та вина, посадив його на худобину, привіз до гостиниці й подбав про нього.

35. А другого дня, [як відходив], вийняв два динарії, дав власникові гостиниці та сказав: Подбай про нього, а якщо більше витратиш, то віддам тобі, коли повертатимуся.

36. Кого з цих трьох ти вважаєш ближнім тому, який попався розбійникам?

37. Він відповів: Того, хто змилосердився над ним! Тож сказав йому Ісус: Іди і ти чини так само.

38. А коли вони подорожували і Він Сам увійшов до якогось села, то одна жінка на ім’я Марта прийняла Його [до свого дому].

39. Мала вона сестру, котра звалася Марією, яка, сівши біля ніг Господа, слухала Його слова.

40. А Марта клопоталася різним приготуванням; тож спинившись, сказала: Господи, чи Тобі байдуже, що моя сестра залишила мене саму служити? Скажи їй, щоб мені допомогла!

41. У відповідь Господь сказав їй: Марто, Марто, ти журишся і клопочешся багато чим,

42. а потрібне — одне. Марія ж вибрала кращу частку, яка не відбереться від неї!