Лука 11 UTT

1. І сталося, що Ісус молився в одному місці, а коли закінчив, то один з Його учнів сказав Йому: Господи, навчи нас молитися, як і Іван навчив своїх учнів.

2. Він же промовив до них: Коли молитеся, то кажіть: Отче [наш, Який на небесах], нехай святиться Ім’я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; [нехай буде воля Твоя — як на небі, так і на землі].

3. Хліб наш насущний дай нам кожного дня,

4. і прости нам гріхи наші, як і ми самі прощаємо кожному боржникові нашому, і не введи нас у спокусу, [але визволи нас від лукавого].

5. І сказав їм: Хто з вас, маючи друга, піде до нього опівночі та скаже йому: Друже, позич мені три хліби,

6. бо приятель мій прийшов до мене з дороги, і не маю що йому дати!

7. А той зсередини у відповідь каже: Не турбуй мене! Вже двері замкнені й діти мої зі мною на ліжку; не можу встати й дати тобі!

8. Кажу вам, якщо він не встане і не дасть йому заради дружби, то через його настирливість устане і дасть йому, скільки той потребує.

9. І кажу вам: просіть — і дасться вам; шукайте — і знайдете; стукайте — і відчинять вам.

10. Бо кожний, хто просить, — одержує; і хто шукає, — знаходить, а тому, хто стукає, — відчиняють.

11. Коли в когось з вас, батьків, попросить син [хліба, то невже подасте йому камінь? Або] риби, — чи замість риби подасте йому змію?

12. Або коли попросить яйце, чи подасте йому скорпіона?

13. Отже, якщо ви, будучи злими, умієте добрі дари давати вашим дітям, то наскільки більше Небесний Отець дасть Святого Духа тим, які в Нього просять?

14. Якось Він виганяв біса, який був німий. Сталося так, коли біс вийшов, німий заговорив, — а люди дивувалися.

15. Деякі ж з них сказали: Вельзевулом, князем бісівським, Він бісів виганяє!

16. А інші, випробовуючи, вимагали від Нього ознаки з неба.

17. Знаючи їхні думки, Він сказав їм: Кожне царство, яке саме в собі розділилося, запустіє; і дім, який розділився сам у собі, впаде.

18. Коли ж сатана сам у собі розділився, то як встоїть його царство? Ви ж кажете, нібито Я Вельзевулом виганяю бісів.

19. Коли Я Вельзевулом виганяю бісів, то ким сини ваші виганяють? Тому вони будуть вам суддями.

20. Коли ж Я перстом Божим виганяю бісів, то Боже Царство вже прийшло до вас.

21. Коли сильний, озброївшись, стереже свій двір, — його майно в безпеці.

22. Коли ж хто дужчий від нього нападе й переможе його, то забере всю його зброю, на яку покладався, і розділить свою здобич.

23. Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той розкидає.

24. Коли нечистий дух виходить з людини, то блукає безводними місцями, шукаючи спокою, і не знаходить. Тоді каже: Повернуся до свого дому, звідки я вийшов!

25. І, прибувши, знаходить його заметеним і прибраним.

26. Тоді йде, бере сім інших духів, лукавіших за себе, і, ввійшовши, живуть там. І стає останнє тій людині гіршим від попереднього.

27. Сталося, коли говорив Він це, якась жінка з натовпу, підвищивши голос, сказала Йому: Блаженна утроба, яка носила Тебе, і груди, які Ти ссав!

28. А Він відказав: Дійсно блаженні ті, які слухають Боже слово і бережуть його!

29. А коли збиралися люди, почав говорити: Цей рід — лукавий: він ознаки шукає, та ознаки не буде дано йому, — хіба що ознака [пророка] Йони.

30. Бо як Йона став ознакою для ніневійців, таким буде й Син Людський для цього роду.

31. Цариця Півдня підніметься на суд з мужами цього роду і засудить їх, бо вона прийшла з кінця світу, щоби послухати мудрість Соломона. А ось тут — більше від Соломона.

32. Мужі ніневійські встануть на суд із цим родом і засудять його, бо вони покаялися після проповіді Йони, а ось тут — більше від Йони.

33. Запаливши світильник, ніхто не ставить його ні в сховок, ні під посудину, але на свічник, щоб ті, які входять, бачили світло.

34. Світильником тіла є твоє око. Якщо твоє око буде чисте, то й усе твоє тіло буде світле; коли ж воно буде лукаве, то й твоє тіло буде темне.

35. Отже, пильнуй, щоби світло, яке в тобі, не було темрявою.

36. Бо коли все твоє тіло у світлі, і воно не має жодної темної частини, то і все буде світле, наче світильник осяяв тебе промінням!

37. Коли Він говорив, один фарисей запросив Його до себе на гостину. Він прийшов і сів до столу.

38. Фарисей, побачивши, що перед обідом Він не зробив обмивань, здивувався.

39. А Господь промовив до нього: Тепер ви, фарисеї, чистите ззовні чаші та миски, а ваше нутро повне здирства і лукавства.

40. Нерозумні, чи не Той, Хто створив зовнішнє, створив і внутрішнє?

41. Тож те, що всередині, дайте як милостиню, і все для вас буде чисте.

42. Горе вам, фарисеям, бо ви даєте десятину з м’яти й рути та всякого зілля, але обминаєте суд і Божу любов; і це належить робити, і того не залишати!

43. Горе вам, фарисеям, бо ви любите перші місця в синагогах і вітання на майданах.

44. Горе вам, [книжники і фарисеї — лицеміри], бо ви, наче невидимі гроби: люди по них ходять і не знають того!

45. У відповідь один із законників каже Йому: Учителю, кажучи так, Ти ображаєш і нас.

46. А Він сказав: Горе й вам, законникам, бо ви накладаєте на людей тягарі, які важко носити, а самі й одним пальцем своїм не доторкуєтеся до тягарів.

47. Горе вам, бо будуєте пам’ятники пророкам, яких батьки ваші повбивали.

48. Отже, свідчите і схвалюєте вчинки своїх батьків, бо ті вбивали їх, а ви будуєте [їм надгробки].

49. Через те й Божа мудрість сказала: Пошлю до них пророків та апостолів, і з них декого вб’ють і будуть переслідувати,

50. щоб від цього роду домагатися крові всіх пророків, що пролита від створення світу;

51. від крові Авеля до крові Захарії, який загинув між жертовником і храмом; так, кажу вам, вимагатимуть звіт за це в цього роду!

52. Горе вам, законникам, бо ви взяли ключ пізнання, та самі не ввійшли, і тим, які входять, перешкодили!

53. А коли Він виходив звідти, книжники і фарисеї почали сильно нападати й дуже випитувати Його,

54. сподіваючись упіймати Його на слові, [щоб Його звинуватити].