Лука 15 UTT

1. Підходили до Ісуса всі митники та грішники, щоби послухати Його.

2. І нарікали фарисеї та книжники, говорячи, що Він грішників приймає і з ними їсть.

3. А Він розповів їм ось таку притчу, кажучи:

4. Який чоловік із вас, маючи сто овець і загубивши одну з них, не лишає дев’яносто дев’ять у пустелі та не йде за тією, що загубилася, доки не знайде її?

5. І, знайшовши, бере на свої плечі, радіючи,

6. і, прийшовши до хати, він скликає друзів і сусідів, кажучи їм: Радійте зі мною, бо я знайшов мою вівцю, яка загубилася!

7. Кажу вам, що за одного грішника, який кається, радість на небі буде більша, ніж за дев’яноста дев’ятьма праведниками, які не потребують покаяння.

8. Або яка жінка, маючи десять драхм, якщо загубила одну драхму, не запалює світильника і не замітає хати, шукаючи пильно, доки не знайде?

9. А знайшовши, скликає приятельок і сусідок, кажучи: Радійте зі мною, бо я знайшла драхму, що загубилася!

10. Такою, кажу вам, буває радість у Божих ангелів за одного грішника, який кається.

11. І Він розповів: Один чоловік мав двох синів.

12. І молодший з них сказав батькові: Батьку, дай мені належну частину майна! І він поділив між ними майно.

13. А через декілька днів, забравши все, молодший син подався до далекого краю і там розтратив своє майно, живучи розпусно.

14. Як витратив усе, настав великий голод у тому краї, і він став бідувати.

15. Пішов він, та й пристав до одного з громадян тієї землі, а той послав його на свої поля пасти свиней.

16. І бажав він насититися стручками, які їли свині, але ніхто йому не давав.

17. Опам’ятавшись, він сказав: Скільки наймитів мого батька мають у надлишку хліба, а я тут гину з голоду…

18. Устану, піду до свого батька і скажу йому: Батьку, я згрішив перед небом і перед тобою

19. і вже не гідний зватися твоїм сином; прийми ж мене як одного з твоїх наймитів!

20. Тож він, підійнявшись, пішов до свого батька. Коли він був ще далеко, батько побачив його й змилосердився; побігши, кинувся йому на шию і поцілував його.

21. А син сказав йому: Батьку, я згрішив перед небом і перед тобою; я вже не гідний зватися сином твоїм!

22. Та батько сказав своїм рабам: Негайно принесіть найкращий одяг і зодягніть його, дайте перстень йому на руку і взуття на ноги;

23. приведіть відгодоване теля та заколіть; будемо їсти й веселитися,

24. бо цей син мій був мертвий — і ожив, пропав — і знайшовся! І почали веселитися.

25. А його старший син був на полі. Коли, ідучи, наблизився до хати, почув співи й танці.

26. Закликавши одного зі слуг, він запитав: Що це таке?

27. Той сказав йому: Твій брат повернувся, і твій батько заколов відгодоване теля, бо здоровим його прийняв.

28. Тож він розгнівався і не хотів увійти. Його батько вийшов і вмовляв його.

29. Та він у відповідь сказав своєму батькові: Ось, стільки років я тобі служу, ніколи не переступав твоєї заповіді, а ти мені не дав і козеняти, щоб я повеселився з моїми друзями.

30. Коли ж цей син твій, який розтратив твоє майно з блудницями, повернувся, ти заколов йому відгодоване теля!

31. А той відказав йому: Сину, ти завжди зі мною, і все моє — твоє.

32. Тут треба таки веселитися і радіти, бо цей брат твій був мертвий — і ожив, пропав — і знайшовся!