Лука 17 KUL

1. Рече ж до учеників: Не можна не прийти поблазням; горе ж, через кого приходять!

2. Лучче б йому було, коли б жорно млинове почеплено на шию йому, та й укинуто в море, нїж щоб зблазнив одного з малих сих.

3. Озирайтесь на себе. Коли погрішить проти тебе брат твій, докори йому, й коли покаєть ся, прости йому.

4. І коли сїм раз на день погрішить проти тебе, й сїм раз на день обернеть ся до тебе, кажучи: Каюсь; прости йому.

5. І казали апостоли Господеві: Прибав нам віри.

6. Рече ж Господь: Коли б ви мали віру з зерно горчицї, то сказали б шовковинї оцїй: Викоренись і посадись у морю, то послухала б вас.

7. Хто ж з вас, слугу мавши, ратая чи пастуха, як ійде з поля, скаже йому зараз: Прийшовши сїдай їсти?

8. А чи не скаже йому: Наготов менї що вечеряти, та підперезавшись послугуй менї, поки їсти му та пити му, а потім їсти меш і пити меш ти?

9. Чи дякує тому слузї, що зробив, що звелено йому?

10. Так і ви, коли зробите все, що звелено вам, кажіть: Що слуги ми нїкчемні; бо, що повинні зробити, зробили.

11. І сталось, як ійшов Він у Єрусалим, і проходив серединою Самариї та Галилеї,

12. і, як увійшов ув одно село, зустріло Його десять прокажених чоловіків, що стояли оддалеки.

13. І піднесли вони голос, кажучи: Ісусе, наставниче, помилуй нас.

14. І побачивши рече їм: Ідїть покажіть себе священикам. І сталось, як пійшли вони, очистились.

15. Один же з них, бачивши, що одужав, вернувсь, голосом великим прославляючи Бога,

16. і, припав лицем до ніг Його, дякуючи Йому; а був він Самарянин.

17. Озвав ся ж Ісус і рече: Чи не десять очистились? девять же де?

18. Не знайшлись, щоб вернувшись оддати славу Богу, тільки чужоземець сей?

19. І рече йому: Уставши йди; віра твоя спасла тебе.

20. Як же спитали Його Фарисеї, коли прийде царство Боже, відказав їм, і рече: Не прийде царство Боже з постереганнєм,

21. анї казати муть: Дивись, ось воно; або: Дивись, он, бо царство Боже у вас усерединї.

22. Рече ж до учеників: Прийдуть днї, що бажати мете один з днїв Сина чоловічого видїти, та й не побачите.

23. І казати муть вам: Дивись, ось; або: Дивись, он; не йдїть і не ганяйтесь.

24. Бо, як блискавиця, блиснувши з одного краю під небом, до другого краю під небом сьвітить, так буде й Син чоловічий дня свого.

25. Перше ж мусить Він багато терпіти, й відцураєть ся Його рід сей.

26. І як сталось за днїв Ноя, так буде й за днїв Сина чоловічого.

27. Їли, пили, женились, оддавались, аж до дня, як увійшов Ной у ковчег, і настав потоп, та й вигубив усїх.

28. Так само, як сталось і за Лота; їли, пили, торгували, продавали, насаджували, будували,

29. которого ж дня вийшов Лот із Содома, линуло огнем та сїркою з неба та й вигубило всїх.

30. Так же буде й в день, котрого Син чоловічий відкриєть ся.

31. Того дня, хто буде на криші, а надібє його в хатї, нехай не злазить узяти його; й хто на полї, так само нехай не вертаєть ся назад.

32. Спогадайте Лотову жінку.

33. Коли хто шукати ме душу свою спасти, погубить її, а хто погубить її, оживить її.

34. Глаголю вам, тієї ночі буде двоє на однім ліжку; один візьметь ся, а другий зоставить ся.

35. Дві молоти муть укупі; одна візьметь ся, а друга зоставить ся.

36. Двоє будуть у полї; один візьметь ся, а другий зоставить ся.

37. І озвавшись кажуть до Него: Де, Господи? Він же рече їм: Де тїло, там збирати муть ся орли.