Лука 19 KUL

1. І вийшовши проходив через Ерихон.

2. І ось чоловік, на ймя званий Закхей, а був він старший між митниками, й був заможний.

3. І бажав бачити Ісуса, хто Він, та не зміг за народом, бо малого був зросту.

4. І, побігши наперед, вилїз на шовковицю, щоб подивитись на Него; бо туди мав проходити.

5. І, як прийшов на те місце, споглянувши Ісус, побачив його, й рече до него: Закхею, злїзь боржій додолу; сьогоднї бо в дому твоїм треба менї бути.

6. І злїз він боржій, і прийняв Його радїючи.

7. І бачивши всї, нарікали, кажучи: Що до грішника чоловіка пійшов у гостину.

8. Ставши ж Закхей, каже до Господа: Ось половину достатку мого, Господи, даю вбогим; і коли кого чим обидив, віддаю вчетверо.

9. Рече ж до него Ісус: Що сьогоднї спасеннє домові сьому сталось, бо й він син Авраамів:

10. прийшов бо Син чоловічий, щоб шукати й спасати погибше.

11. Як же слухали вони се, додавши сказав приповість: бо був Він близько Єрусалиму, й думали вони, що зараз має царство Боже явитись.

12. Рече ж оце: Один чоловік значного роду йшов у землю далеку прийняти собі царство, та й вернутись.

13. Покликавши ж десять слуг своїх, дав їм десять мин срібла, та й сказав до них: Орудуйте, поки прийду.

14. Міщане ж його ненавидїли його, й післали посли слїдом за ним, кажучи: Не хочемо сього, щоб царював над нами.

15. І сталось, як вернув ся він, прийнявши царство, сказав прикликати собі слуг тих, що дав їм срібло, щоб знати, хто що з'орудував.

16. Прийшов же первий, кажучи: Пане, мина твоя приробила десять мин.

17. І рече йому: Гаразд, добрий слуго; що у найменшому вірен був єси, то май власть над десятьма городами.

18. І приступив другий, кажучи: Пане, мина твоя зробила пять мин.

19. Рече ж і сьому: І ти будь над пятьма городами.

20. Приступив і инший, кажучи: Пане, ось мина твоя, котру я мав сховану в хустцї:

21. боявсь бо тебе, що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав єси, і жнеш, чого не сїяв.

22. Рече ж йому: З уст твоїх судити му тебе, лукавий слуго. Знав єси, що я чоловік жорстокий: беру, чого не клав, і жну, чого не сїяв;

23. а чом же не дав єси срібла мого у міняльню? і я, прийшовши, з лихвою виміг би його.

24. І рече стоячим коло него: Візьміть від него мину, а дайте маючому десять мин.

25. (І казали йому: Пане, має десять мин.)

26. Глаголю бо вам: Що всякому маючому дасть ся, від немаючого ж і, що має, візьметь ся від него.

27. А ворогів моїх тих, що не хочуть, щоб царював над ними, приведїть сюда, та й повбивайте передо мною.

28. І, промовивши се, пійшов далїй, ідучи в Єрусалим.

29. І сталось, як наближавсь до Витфагиї та Витаниї, до гори, званої Оливної, післав двох з учеників своїх,

30. глаголючи: Ідїть у село, що перед вами, у котре ввійшовши, знайдете осля привязане, що на него нїхто з людей нїколи не сїдав. Одвязавши його, приведїть.

31. І коли хто вас поспитає: На що одвязуєте? так скажіть йому: Що Господеві треба його.

32. Пійшовши ж послані, знайшли, як Він сказав їм.

33. Як же одвязували вони осля, казали господарі його до них: На що одвязуєте осля?

34. Вони ж сказали: Господеві його треба.

35. І привели його до Ісуса; й, накинувши свою одежу на осля, посадили Ісуса.

36. Як же Він їхав, простилали одежу свою по дорозї.

37. Коли ж вже наближив ся Він до збочу гори Оливної, почало все множество учеників радуючись хвалити Бога голосом великим за всї чудеса, що бачили,

38. говорячи: Благословен грядущий цар в імя Господнє; впокій на небі, і слава на вишинах!

39. А деякі з Фарисеїв між народом казали до Него: Учителю, закажи ученикам Твоїм.

40. І озвавшись рече їм: Глаголю вам, що коли сї замовкнуть, каміннє кричати ме.

41. І, як наближивсь, то, побачивши город, заплакав над ним,

42. глаголючи: О, коли б зрозумів і ти хоч у день сей твій, що для впокою твого! тепер же воно закрито перед очима твоїми.

43. Бо прийдуть днї на тебе, й обкинуть вороги твої валами тебе, та й обляжуть тебе, й стиснуть тебе звідусюди.

44. І з землею зрівняють тебе й дїти твої у тобі; і не зоставлять у тобі каменя на каменї; бо не розумів єси часу одвідин твоїх.

45. І ввійшовши у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих,

46. глаголючи їм: Писано: Дом мій - дом молитви; ви ж його зробили вертепом розбійників.

47. І навчав що-дня в церкві. Архиєреї ж та письменники й значні людські шукали Його вбити.

48. І не знайшли, що б зробити Йому; народ бо ввесь горнувсь до Него, слухаючи.