Лука 4 UTT

1. Ісус, сповнений Духа Святого, повернувся з-над Йордану, і Дух повів Його в пустелю;

2. сорок днів він був спокушуваний дияволом. І не їв нічого в ті дні, і коли вони скінчилися, Він зголоднів.

3. І сказав Йому диявол: Якщо Ти — Син Божий, скажи цьому каменеві, щоби став хлібом!

4. Та Ісус йому відповів: Написано, що не самим хлібом житиме людина, [але кожним Божим словом].

5. І [диявол], повівши Його [на високу гору], показав Йому на мить усі царства світу,

6. і сказав Йому диявол: Я дам Тобі всю оцю владу та їхню славу, бо мені це передано, і я, кому тільки хочу, тому й даю її;

7. отже, коли Ти поклонишся переді мною, то все це буде Твоїм!

8. А Ісус у відповідь сказав йому: [Іди геть від Мене, сатано!] Написано: Господу, Богові своєму, поклонятимешся і Йому одному служитимеш!

9. Повів Його в Єрусалим, і поставив на краю храмового даху, та сказав Йому: Якщо Ти — Син Божий, кинься звідси додолу,

10. бо написано: Своїм ангелам накаже про Тебе, щоби берегли Тебе,

11. і вони на руках понесуть Тебе, аби Ти часом не спіткнувся об камінь Своєю ногою!

12. А Ісус у відповідь промовив йому: Сказано: Не спокушуватимеш Господа, Бога Свого!

13. Закінчивши всі спокушування, диявол залишив Його до часу.

14. Ісус повернувся в силі Духа до Галилеї. Чутка про Нього розійшлася по всій околиці.

15. Він навчав у їхніх синагогах, і всі Його прославляли.

16. І прибув Він у Назарет, де був вихований, увійшов за Своєю звичкою в день суботній до синагоги та встав, щоби читати.

17. Дали Йому книгу пророка Ісаї. І, розгорнувши книгу, Він знайшов місце, де було написано:

18. Дух Господній на Мені, бо Він помазав Мене благовістити убогим, послав Мене [зціляти розбитих серцем], проповідувати полоненим визволення, сліпим — прозріння, і пригноблених відпустити на волю;

19. звіщати рік Господнього помилування!

20. Згорнувши книгу, Він віддав її слузі, та й сів, а очі всіх у синагозі пильно стежили за Ним.

21. І Він почав говорити до них: Сьогодні, коли ви чуєте, виконалося це Писання.

22. Усі були свідками Йому, дивуючись словам благодаті, які линули з Його уст. Тож вони казали: Хіба це не син Йосифа?

23. А Він промовив до них: Напевно, скажете Мені цю приказку: Лікарю, оздоров самого себе! Зроби й тут, на Своїй батьківщині, те, що, чули ми, сталося в Капернаумі.

24. І Він промовив: Запевняю вас, що жодний пророк не приймається на своїй батьківщині.

25. Запевняю вас, що багато вдів було у дні Іллі в Ізраїлі, коли небо замкнулося на три роки й шість місяців, і був тоді великий голод по всій землі.

26. Та до жодної з них Ілля не був посланий, тільки в Сарепту Сидонську — до жінки-вдови.

27. І багато було прокажених за пророка Елісея в Ізраїлі, але ніхто з них не очистився, тільки Неєман — сирієць!

28. Почувши це, усі в синагозі сповнилися гнівом.

29. І, вставши, вигнали Його геть з міста, і повели Його на край гори, на якій було збудоване їхнє місто, щоб Його з неї скинути;

30. та Він, пройшовши поміж ними, віддалився.

31. І прийшов Він у Капернаум, місто галилейське, і навчав їх щосуботи.

32. І дивувалися з Його вчення, бо слова Його мали владу.

33. А в синагозі був чоловік, який мав нечистого духа — демона. І він закричав гучним голосом:

34. Облиш! Що Тобі до нас, Ісусе Назарянине? Чи Ти прийшов вигубити нас? Я знаю, хто Ти, — Святий Божий!

35. Та Ісус заборонив йому, кажучи: Замовкни й вийди з нього! І демон, кинувши його на саму середину, вийшов з нього, зовсім не заподіявши йому шкоди.

36. І всіх охопив жах. І вони говорили одне одному, кажучи: Що це за вчення, яке владою і силою наказує нечистим духам, і вони виходять?

37. І розходилася чутка про Нього по всіх місцях околиці.

38. Вийшовши із синагоги, Він увійшов у дім Симона. А Симонова теща була у великій гарячці. І Його просили за неї.

39. Ставши над нею, Він наказав гарячці, і вона залишила її. Відразу ж, уставши, вона служила їм.

40. Коли ж заходило сонце, усі, які мали хворих на різні недуги, приводили їх до Нього, а Він, покладаючи на кожного з них руки, оздоровляв їх.

41. З багатьох виходили біси, викрикуючи й гукаючи: Ти — Син Божий! Та Він їм забороняв і не давав говорити, бо вони знали, що Він Христос.

42. Коли ж настав день, Він вийшов і пішов у пустинне місце. А люди шукали Його, і коли знайшли, стримували Його, щоб Він не залишав їх.

43. Та Він сказав їм: І іншим містам Мені належить благовістити Боже Царство, бо на те Я посланий.

44. І Він проповідував по юдейських синагогах.