Лука 5 KUL

1. І сталось, як народ товпивсь до Него слухати слово Боже, Він стояв коло озера Генисарецького.

2. І побачив два човни, що стояли край озера, рибалки ж, одійшовши від них, полоскали неводи.

3. Ввійшовши ж ув один з човнів, що був Симонів, просив його від землї відчалити трохи. І сївши, навчав народ із човна.

4. Як же перестав глаголати, рече до Симона: Поступи на глибінь, та закиньте неводи ваші на ловитву.

5. І озвавшись Симон, каже Йому: Наставниче, всю ніч трудившись, нїчого не піймали ми; тільки ж, по слову Твоєму, закину невода.

6. І, се зробивши, вловили пребагато риби; роздер ся ж невід їх,

7. і махнули вони на товаришів своїх, що були в другому човнї, щоб прийшли помогти їм. І прийшли вони, й сповнили обидва човни, так що потопали вони.

8. Бачивши ж Симон Петр, припав до колїн Ісусових, кажучи: Йди від мене: бо я чоловік грішний, Господи.

9. Страх бо обняв його і всїх із ним од улову риби, що вловили.

10. Так само й Якова і Йоана, синів Зеведеєвих, що були спільниками Симоновими. І рече до Симона Ісус: Не лякай ся, від нинї людей ловити меш.

11. І пригнавши вони човни свої до берега, та покинувши все, пійшли слїдом за Ним.

12. І сталось, як був Він ув однім городї, аж ось чоловік увесь у проказї. І, побачивши Ісуса, упавши на лице, благав Його, кажучи: Господи, коли хочеш, можеш мене очистити.

13. І простягши Він руку, приторкнувсь до него, глаголючи: Хочу, очистись. І зараз проказа покинула його.

14. І наказав Він йому нїкому не говорити, а, пійшовши, покажи себе священикові та принеси за очищеннє твоє, як звелїв Мойсей, на сьвідкуваннє їм.

15. Та слово про Него розійшлось тим більш, і насходилось народу пребагато слухати й сцїлятись у Него від недуг своїх.

16. Він же виходив у пустиню та молив ся.

17. І сталось одного дня, що Він учив, і сидїли Фарисеї та учителї закону, що поприходили з усїх сїл Галилейських та Юдейських і з Єрусалиму, й сила Господня була на сцїленнє їх.

18. І ось мужі принесли на постелї чоловіка, що був розслаблений, і шукали, як би внести його та положити перед Ним.

19. І, не знайшовши, як би внести його кріз натовп, вилїзли на хату, й кріз черепяну стелю спустили його з постїллю в середину перед Ісуса.

20. І, бачивши віру їх, рече йому: Чоловіче, оставляють ся тобі гріхи твої.

21. І почали міркувати письменники та Фарисеї, кажучи: Хто сей, що говорить хулу? Хто може оставляти гріхи, як тільки один Бог?

22. Постерігши ж Ісус думки їх і озвавшись, рече до них: Що ви говорите в серцях ваших?

23. Що легше? сказати: Оставляють ся тобі гріхи твої; або сказати: Встань та й ходи?

24. От же, щоб знали ви, що власть має Син чоловічий на землї оставляти гріхи, (рече розслабленому:) Тобі глаголю: Устань, і, взявши постїль твою, йди до дому твого.

25. І зараз уставши перед ними й узявши на чому лежав, пійшов до дому свого, прославляючи Бога.

26. І острах обняв усїх, і прославляли Бога, й сповнили ся страхом, кажучи: Що бачили предивне сьогоднї.

27. А після сього вийшов, і побачив митника на ймя Левію, сидячого на митницї, і рече йому: Йди слїдом за мною.

28. І, зоставивши все, уставши пійшов слїдом за Ним.

29. І справив гостину велику Левій Йому у господї своїй, і було там багато митників і инших, що сидїли з ними.

30. І нарікали письменники їх та Фарисеї на учеників Його, кажучи: На що з митниками та грішниками їсте й пєте?

31. І озвавшись Ісус, рече до них: Не треба здоровому лїкаря, а недужому.

32. Не прийшов я кликати праведників, а грішників до покаяння.

33. Вони ж казали до Него: Чого ж ученики Йоанові постять часто й молять ся, так само й Фарисейські, Твої ж їдять і пють?

34. Він же рече до них: Чи зможете синів весїльних, поки жених з ними, заставити постити?

35. Прийдуть же днї, що візьмуть жениха від них, тодї постити муть у ті днї.

36. Сказав же й приповість до них: Що нїхто латки з одежини нової не пришиває до одежини старої; коли ж нї, то й нову розідре, й старій не личить латка з нового.

37. І нїхто не наливає вина нового в бурдюки старі; коли ж нї, порве нове вино бурдюки, й вино витече, й бурдюки пропадуть.

38. А вино нове в бурдюки нові наливають, то й буде все цїле.

39. Нїхто, пивши старе, не бажає зараз нового; каже бо: Старе лучче.