Лука 5 UTT

1. Сталося так, що коли натовп, аби слухати Боже слово, тіснив Його, а Він стояв біля Генісаретського озера,

2. то побачив два причалені до берега човни. Рибалки, відійшовши від них, полоскали сіті.

3. Увійшовши до одного із човнів, який належав Симонові, велів йому трохи відплисти від берега. Він сів і навчав людей із човна.

4. Коли ж перестав навчати, Він промовив до Симона: Відпливи на глибину і закинь сіті для риболовлі!

5. А Симон у відповідь сказав [Йому]: Наставнику, цілу ніч ми трудилися, але нічого не піймали, та за словом Твоїм закину сіті!

6. І, зробивши це, вони наловили дуже багато риби, аж їхні сіті почали рватися.

7. Тож вони дали знак друзям у другому човні, щоби прийшли їм допомогти. І вони прийшли й наповнили обидва човни, так що ті стали потопати.

8. Побачивши це, Симон-Петро припав до колін Ісуса, промовляючи: Відійди від мене, бо я грішний чоловік, Господи!

9. Бо від кількості риби, що вони наловили, жах охопив його й усіх, хто був з ним,

10. також і Якова, і Івана, синів Зеведеєвих, які були спільниками Симона. І сказав Ісус Симонові: Не бійся — відтепер ти будеш ловити людей!

11. І, витягнувши човни на землю, вони залишили все і пішли за Ним.

12. І сталося так, що коли Він був в одному з міст, то ось чоловік, весь у проказі, побачивши Ісуса, упав долілиць і благав Його, кажучи: Господи, коли хочеш, то можеш мене очистити!

13. Простягнувши руку, Він доторкнувся до нього й промовив: Хочу, стань чистим! І враз проказа зійшла з нього.

14. І велів йому нікому про це не казати. — Але йди, — промовив Він, — покажися священикові, принеси за своє очищення так, як наказав Мойсей, — для свідчення їм!

15. Однак чутка про Нього розійшлася далеко, і сходилося багато людей, щоби послухати й оздоровитися [в Нього] від своїх недуг.

16. А Він відходив у пустинні місця і молився.

17. І сталося одного дня, коли Він навчав, сиділи фарисеї і законовчителі, які поприходили з усіх сіл галилейських і юдейських та з Єрусалима; і сила Господня була в Ньому, щоб оздоровляти.

18. І ось люди принесли на носилках чоловіка, який був паралізований, і намагалися внести його й покласти перед Ним.

19. І, не знайшовши, як пронести його крізь натовп, вони вилізли на дах, та й крізь черепицю опустили його з носилками на середину перед Ісусом.

20. Побачивши їхню віру, Він сказав: Чоловіче, прощаються тобі твої гріхи!

21. І книжники та фарисеї почали міркувати, кажучи: Хто ж Він, що говорить таку богозневагу? Хто може прощати гріхи, крім Самого Бога?

22. Пізнавши їхні думки, Ісус сказав їм у відповідь: Що ви роздумуєте у ваших серцях?

23. Що легше: сказати «прощаються тобі твої гріхи», чи сказати «встань і ходи»?

24. Але щоб ви знали, що Син Людський має на землі владу прощати гріхи! І сказав паралізованому: Кажу тобі, встань, візьми свою постіль і йди до свого дому!

25. І враз уставши перед ними, він узяв те, на чому лежав, і пішов до свого дому, прославляючи Бога.

26. А всіх охопив жах; вони славили Бога, сповнені страхом, кажучи: Неймовірне ми бачили сьогодні!

27. Після цього Він вийшов і побачив митника на ім’я Левій, який сидів на митниці, та й сказав йому: Іди за мною.

28. Залишивши все, той устав і пішов слідом за Ним.

29. Левій справив для Нього велику гостину у своєму домі; була там велика група митників та інших, які сиділи з Ним при столі.

30. А книжники та фарисеї нарікали на Його учнів, кажучи: Чому ви їсте і п’єте з митниками та грішниками?

31. А Ісус у відповідь їм сказав: Лікаря потребують не здорові, а хворі.

32. Я прийшов закликати до покаяння не праведних, а грішних.

33. Вони ж відказали Йому: Учні Івана часто постять і моляться, учні фарисеїв також, а Твої їдять і п’ють!

34. Він промовив до них: Чи можете ви змусити постити весільних гостей, доки молодий з ними?

35. Але прийдуть дні, коли молодого заберуть від них, тоді в ті дні й поститимуть!

36. І Він розповів їм притчу, що ніхто, відірвавши кусок нового одягу, не пришиває до старого одягу, бо і нове порве, і до старого не згодиться латка з нового.

37. І ніхто не вливає молодого вина в старі бурдюки, бо молоде вино прорве бурдюки — і само виллється, і бурдюки пропадуть.

38. Але молоде вино треба вливати до нових бурдюків, [тоді те і друге збережеться].

39. І ніхто, покуштувавши старого, не схоче молодого, бо скаже: Старе краще!