Лука 6 KUL

1. І сталось другої суботи після першої, ійшов Він через засїви, й рвали ученики Його колоссє, та й їли, потерши в руках.

2. Деякі ж з Фарисеїв казали їм: На що робите, чого не годить ся робити в суботу?

3. І, озвавшись до них, рече Ісус: Хиба й того не читали, що зробив Давид, як зголоднїв він і ті, що були з ним:

4. як, увійшовши він у дом Божий, хлїби показні взяв і їв, і дав також тим, що були з ним, котрих не годилось їсти, хиба одним священикам?

5. І рече їм: Син чоловічий - Він Господь і суботи.

6. І сталось також другої суботи: ввійшов Він у школу та й навчав; а був там чоловік, що рука в него права була суха.

7. Назирали ж Його письменники та Фарисеї, чи в суботу сцїляти ме, щоб знайти вину на Него.

8. Він же знав думки їх, і рече чоловіку сухорукому: Устань і стань на середину. Він же, вставши, стояв.

9. Рече ж Ісус до них: Спитаю вас: Що годить ся по суботам: добре робити, чи лихе робити? душу спасати, чи погубляти?

10. І, споглянувши кругом по всїх їх, рече чоловікові: Простягни руку твою. Він же зробив так, і стала рука його здорова, як і друга.

11. Вони ж сповнились лютостю і говорили один до одного, що б зробити Ісусові.

12. Стало ж ся тими днями, вийшов Він на гору молитись, і був усю ніч на молитві Богу.

13. А, як настав день, покликав учеників своїх; і, вибравши з них дванайцятьох, котрих і апостолами назвав:

14. Симона, що назвав Петром, та Андрея брата його, Якова та Йоана, Филипа та Вартоломея,

15. Маттея та Тому, Якова Алфеєвого та Симона, на прізвище Зилота,

16. Юду Якового та Юду Іскариоцького, що й став ся зрадником;

17. і зійшовши з ними, став на місцї рівному, й товариство учеників Його, і множество велике людей з усієї Юдеї і Єрусалиму, й з побережжя Тирського та Сидонського, що поприходили слухати Його і сцїляти ся від недуг своїх,

18. і мучені від духів нечистих; і сцїляли ся.

19. І ввесь народ шукав приторкнутись до Него: бо сила від Него виходила, й сцїляла всїх.

20. І знявши Він очі свої на ученики свої, рече: Блаженні вбогі, бо ваше царство Боже.

21. Блаженні голодні тепер, бо насититесь. Блаженні плачущі тепер, бо сьміяти метесь.

22. Блаженні, коли ненавидїти муть вас люде, й коли проженуть вас, і осоромлять, і викинуть імя ваше, як зло, задля Сина чоловічого.

23. Радуйтесь того дня і веселїтесь, ось бо нагорода ваша велика на небі; так бо чинили пророкам батьки їх.

24. Горе ж вам, багатим! бо прийняли ви утїху вашу.

25. Горе вам, ситим! бо голодувати мете. Горе вам, що сьмієтесь тепер; бо сумувати мете да плакати мете.

26. Горе вам, коли добре говорити муть про вас усї люде; так бо робили лжепророкам батьки їх.

27. Тільки ж глаголю вам, слухаючим: Любіть ворогів ваших, добре робіть ненавидникам вашим,

28. благословляйте кленучих вас, і молїть ся за обидників ваших.

29. Хто бє тебе у щоку, підстав і другу; а хто бере твою свиту, й жупанка не борони.

30. Всякому, хто просить у тебе, дай, і хто бере що твоє, не допевняй ся.

31. І, як хочете, щоб чинили вам люде, так і ви чинїть їм.

32. І коли любите тих, хто любить вас, яка вам дяка? бо й грішники тих, хто їх любить, люблять.

33. І коли добро робите тим, хто добро робить вам, яка вам дяка? бо й грішники те саме чинять.

34. І коли позичаєте тим, від кого маєте надїю одержати, яка вам дяка? бо й грішники грішникам позичають, щоб одержати стільки ж.

35. Нї, любіть ворогів ваших, і добро робіть, і позичайте, нїчого від них не сподїваючись; а буде нагорода ваша велика, й будете синами Вишнього; бо Він благий до невдячних і лихих.

36. Будьте ж оце милосерні, як і Отець ваш милосерден.

37. І не судїть, то й не будете суджені; не осуджуйте, то й не будете осуджені; прощайте, то й буде вам прощено.

38. Давайте, то й вам буде дано; міру добру, наталовану, й струснуту, й надто пересипану давати муть вам на лоно ваше. Такою бо мірою, якою міряєте, відміряєть ся вам.

39. Сказав же приповість їм: Чи може слїпий слїпого водити? хиба обидва в яму не впадуть?

40. Нема ученика над учителя свого; звершений же - буде кожен, як учитель його.

41. Чого ж дивиш ся на порошину в оцї брата твого, полїна ж у своєму оцї не чуєш?

42. І як можеш казати братові твоєму: Брате, дай вийму порошину, що в оцї твоїм, сам в оцї своїм полїна не бачивши? Лицеміре, викинь перше ломаку з ока твого, а тодї бачити меш вийняти порошину з ока брата твого.

43. Нема бо дерева доброго, що родить овощ пустий; анї дерева пустого, що родить овощ добрий.

44. Кожне бо дерево по свому овощу пізнаєть ся; не збирають бо з тернини смокви, анї збирають з ожини винограду.

45. Добрий чоловік з доброго скарбу серця свого виносить добре; а лихий чоловік з лихого скарбу серця свого виносить лихе: бо з переповнї серця промовляють уста його.

46. На що ж мене звете Господи, Господи, й не робите, що я глаголю?

47. Всякий, хто приходить до мене, й слухає слова мої, та й чинить їх, покажу вам, кому він подобен:

48. подобен він чоловікові, будуючому будинок, що викопав глибоко, й положив підвалину на каменї; як же повідь настала, наперла бистрінь на будинок той, та не змогла схитнути його: збудовано бо його на каменї.

49. Хто ж слухає, та не чинить, подобен чоловікові, будуючому будинок на землї, без підвалини, на котрий наперла бистрінь, і зараз упав, і була руїна будинка того велика.