Лука 7 UTT

1. Коли Він закінчив усі Свої слова до людей, які слухали Його, то пішов у Капернаум.

2. Раб одного сотника, яким той дорожив, тяжко занедужав і вмирав.

3. Коли почув про Ісуса, послав до Нього юдейських старших, благаючи, щоби прийшов і врятував його раба.

4. Прийшовши до Ісуса, вони благали Його ревно, кажучи: Він гідний того, щоб Ти йому це зробив,

5. бо любить наш народ і синагогу нам збудував.

6. Ісус пішов з ними. Коли вже був недалеко від дому, сотник послав [до Нього] друзів, щоб сказали йому: Господи, не трудися, бо я не достойний, щоб Ти зайшов під мій дах;

7. тому я не вважав себе гідним прийти до Тебе. Але скажи слово — і видужає мій слуга.

8. Адже і я людина підвладна, і воїнів маю підлеглих; кажу одному: Іди, — і він іде, а іншому: Прийди, — і він приходить, а рабові своєму: Зроби це, — і він робить.

9. Почувши це, Ісус здивувався і, обернувшись до натовпу, який ішов за Ним, промовив: Кажу вам: навіть в Ізраїлі Я не знайшов такої віри!

10. Коли посланці повернулися додому, знайшли [хворого] раба здоровим.

11. Після цього Він пішов до міста, яке зветься Наїн. І сталося, що з Ним ішли [численні] Його учні та багато людей.

12. Коли Він наблизився до міської брами, виносили мертвого — єдиного сина в матері, яка була вдовою; було з нею багато людей з міста.

13. Побачивши її, Господь змилосердився над нею і сказав їй: Не плач!

14. Підійшовши, Він доторкнувся до мар; ті, які несли, стали. І Він сказав: Юначе, кажу тобі: встань!

15. Мертвий підвівся і почав говорити. Тож Ісус віддав його матері.

16. А всіх охопив страх. І вони прославляли Бога, кажучи: Великий пророк з’явився між нами, і Бог відвідав Свій народ!

17. І розійшлася ця мова про Нього по всій Юдеї та по всій країні.

18. І сповістили Івана його учні про все це. Тож покликавши двох зі своїх учнів, Іван

19. послав їх до Господа запитати: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи нам чекати на іншого?

20. Прийшовши до Нього, мужі сказали: Іван Хреститель послав нас до Тебе запитати, чи Ти Той, Хто має прийти, чи нам чекати на іншого?

21. Саме тоді Він оздоровив багатьох від недуг та мук і від злих духів, і багатьом сліпим повернув зір.

22. Тож Він сказав їм у відповідь: Ідіть і сповістіть Іванові, що ви побачили й почули: сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищуються, глухі чують, мертві воскресають, бідним звіщається Євангеліє;

23. блаженний той, хто через Мене не спокуситься!

24. А коли Іванові посланці відійшли, Він почав говорити про Івана до натовпу: На що ви ходили дивитися в пустелю? На колиханий вітром очерет?

25. То на що ж ви ходили дивитися? Може, на людину, вдягнену в м’які шати? Але ті, котрі одягаються пишно та розкішно, живуть у царських палацах.

26. На що ж ви ходили дивитися? На пророка? Так, кажу вам, — навіть більше, ніж на пророка!

27. Він той, про кого написано: Ось Я посилаю ангела Мого перед обличчя Твоє, який приготує Твою дорогу перед Тобою!

28. Кажу вам, що з-поміж народжених від жінок немає більшого від Івана, але найменший у Царстві Божому більший за нього!

29. Весь народ і митники, почувши, визнали правоту Бога й охрестилися Івановим хрещенням,

30. а фарисеї та законники відкинули задум Божий для них — не були хрещені ним.

31. Тож з ким порівняю людей цього роду? До кого вони подібні?

32. Подібні вони до дітей, які сидять на майданах і гукають одне одному, кажучи: Ми вам грали, а ви не танцювали; ми голосили, а ви не плакали!

33. Прийшов Іван Хреститель, який не їсть хліба і не п’є вина, а ви кажете: Він біса має.

34. Прийшов Син Людський, Який їсть і п’є, а ви кажете: Цей Чоловік ненажера і п’яниця, приятель митників і грішників.

35. Тож виправдалася мудрість усіма своїми дітьми.

36. Один із фарисеїв просив Його, щоб Він поїв з ним. Увійшовши до дому фарисея, Він сів до столу.

37. А жінка, яка була в місті, грішниця, довідавшись, що Він сидить при столі в домі фарисея, принесла в алебастровій посудині миро;

38. вона ззаду припала до Його ніг і, плачучи, почала обмивати Його ноги слізьми та обтирати волоссям своєї голови, і цілувала Його ноги та мастила миром.

39. Побачивши це, фарисей, котрий запросив Його, міркував собі й казав: Коли б Він був пророком, то знав би, хто і яка ця жінка, яка доторкається до Нього, — що вона грішниця!

40. Ісус у відповідь промовив до нього: Симоне, маю тобі щось сказати. А той промовив: Кажи, Учителю!

41. Були в одного лихваря два боржники: один був винен п’ятсот динаріїв, а другий — п’ятдесят.

42. Оскільки вони не могли віддати, то обом подарував. Отже, котрий з них більше любитиме його?

43. У відповідь Симон сказав: Думаю, що той, якому більше подарував. І Він сказав йому: Правильно ти розсудив.

44. Обернувшись до жінки, Він сказав Симонові: Чи ти бачиш цю жінку? Я ввійшов до твого дому, а ти води на Мої ноги не дав, а вона слізьми полила Мені ноги й волоссям своїм обтерла.

45. Поцілунку Мені ти не дав, а вона, відколи ввійшов Я, не перестає цілувати Мої ноги.

46. Голови Моєї ти олією не намастив, а вона миром намастила Мої ноги.

47. Через те кажу тобі: Прощаються її численні гріхи, бо дуже вона полюбила, а кому мало прощається, той мало любить!

48. А до неї Він промовив: Прощаються твої гріхи!

49. Ті, хто сидів при столі, почали міркувати собі: Хто ж Він, що й гріхи прощає?

50. Він же сказав жінці: Твоя віра спасла тебе; іди в мирі!