Лука 8 UTT
1. І сталося, що після того Він проходив містами й селами, проповідуючи і звіщаючи Царство Боже. А з Ним було дванадцять
2. та деякі жінки, які були оздоровлені від злих духів і хвороб: Марія, звана Магдалиною, з якої вийшло сім бісів,
Притча про сіяча3. Іванна, дружина Хузи, прибічника Ірода, Сусанна і багато інших, які служили Йому зі свого майна.
4. Коли ж зібрався великий натовп і з усіх міст поприходили до Нього, Він розповів притчу:
5. Вийшов сіяч сіяти своє зерно. Коли сіяв його, одне впало при дорозі й було витоптане, і птахи небесні визбирали його.
6. А друге впало на каміння та, зійшовши, всохло, бо не мало вологи.
7. Інше впало серед терня, і як виросло терня, то заглушило його.
8. Ще інше впало в добру землю і, зійшовши, дало врожай у сто разів. Кажучи це, Він наголосив: Хто має вуха, щоб слухати, — нехай слухає!
9. Учні ж запитували Його, [кажучи]: Що означає ця притча?
10. А Ісус відказав: Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а іншим — у притчах, щоби дивилися — і не бачили, щоби слухали — і не розуміли.
11. Ось що означає ця притча: Зерно — то Слово Боже.
12. А що при дорозі, — це ті, які почули, та потім приходить диявол і забирає Слово з їхнього серця, щоб не повірили й не спаслися.
13. А що на камені, — це ті, хто тільки почує, з радістю приймає Слово; але вони кореня не мають, до часу вірять, а під час випробування відступають.
14. А що в терня впало, — це ті, які почули, але, обтяжені клопотами, багатством та життєвими насолодами, відходять і не дозрівають.
Притча про світильник15. А те, що на добрій землі, — це ті, хто, почувши Слово щирим і добрим серцем, бережуть і приносять плід у терпінні.
16. Запаливши світильник, ніхто не накриває його посудиною і не ставить під ліжко, але ставить на свічник, щоб ті, які входять, бачили світло.
17. Адже немає прихованого, що не стане явним, і немає таємного, що не стане відомим і не виявиться.
Мати та брати Ісуса18. Тож уважайте, як ви слухаєте: бо хто має, тому дасться, а хто не має, то й те, що начебто має, забереться від нього!
19. Прийшли ж до Ісуса Його мати й брати та не могли доступитися до Нього через натовп.
20. І сповістили Йому: Твоя мати і Твої брати стоять осторонь і бажають побачити Тебе.
Втихомирення бурі на морі21. А Він у відповідь сказав їм: Моя мати й Мої брати — це ті, котрі слухають Слово Боже й виконують.
22. Сталося, що одного дня Він та Його учні ввійшли до човна, і Він сказав їм: Перепливімо на другий бік озера! І вони відпливли.
23. Коли вони пливли, Ісус заснув. І здійнялася на озері буря з вітром; вода заливала їх, і вони були в небезпеці.
24. Тож вони підійшли й розбудили Його, кажучи: Учителю, Учителю, ми гинемо! А Він, підійнявшись, наказав бурі й хвилям, — і вони стихли, і настала тиша.
Герасинський біснуватий25. Він же сказав їм: Де ваша віра? Злякавшись, вони дивувалися і говорили один одному: Ким же є Він, що й вітрам наказує, і воді, а вони слухають Його?
26. І припливли вони до землі Герасинської, яка напроти Галилеї.
27. А коли Він ступив на суходіл, зустрів їх один чоловік із міста, якого впродовж багатьох років мучили демони: він не носив одягу і мешкав не в домі, а в гробницях.
28. Побачивши Ісуса, він вигукнув, припав до Нього і гучним голосом прокричав: Що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Благаю Тебе, не муч Ти мене!
29. Бо Ісус наказав нечистому духові вийти з того чоловіка. Тривалий час він хапав його, — його в’язали залізними ланцюгами й путами, стерегли, але він розривав кайдани, будучи гнаний бісом по пустелях.
30. Ісус його запитав, [кажучи]: Як тебе звати? Той відповів: Легіон! Бо багато бісів увійшло в нього.
31. І просили Його, щоб не наказував їм іти до безодні.
32. А було там велике стадо свиней, яке паслося на горі. І вони благали Його, щоб наказав їм увійти в них. І Він дозволив їм.
33. Біси ж, вийшовши із чоловіка, перейшли у свиней. І кинулося стадо з кручі в озеро, і утопилося.
34. А пастухи, побачивши те, що сталося, повтікали й сповістили в місті й по селах.
35. І люди вийшли побачити те, що сталося; вони прийшли до Ісуса і знайшли чоловіка, з якого вийшли біси: він сидів одягнений, при розумі, біля ніг Ісуса — і налякалися,
36. бо ті, які бачили, розповіли їм, як зцілився біснуватий.
37. І попросили Його всі люди Герасинської землі відійти від них, бо були охоплені великим страхом. Він увійшов до човна й повернувся.
38. Той же чоловік, з якого вийшли біси, просив Його, щоби бути з Ним. Та Він відіслав його, кажучи:
Дочка Яіра і жінка з кровотечею39. Повернися до свого дому й розкажи, що для тебе зробив Бог. І він пішов, розголошуючи по всьому місту, що зробив для нього Ісус.
40. Коли ж Ісус повернувся, натовп зустрів Його, бо всі чекали на Нього.
41. І ось прийшов чоловік на ім’я Яір, який був старшим у синагозі. Він, припавши до ніг Ісуса, благав Його зайти до його дому,
42. бо мав єдину дочку, років зо дванадцять, і вона помирала. Коли Він ішов, натовп тіснив Його.
43. А жінка, яка хворіла на кровотечу дванадцять років, котра віддала лікарям усе майно, однак ніхто не міг її вилікувати,
44. підійшовши ззаду, доторкнулася до краю Його одягу. І вмить спинилася її кровотеча.
45. А Ісус запитав: Хто доторкнувся до Мене? Коли ж усі відмовлялися, Петро [і ті, хто з ним], сказали: Наставнику, люди товпляться навколо Тебе і тіснять, [а Ти питаєш: Хто той, який доторкнувся до Мене?]
46. Ісус же сказав: Доторкнувся до Мене хтось, бо Я відчув, як сила вийшла з Мене.
47. А жінка, побачивши, що не втаїться, з тремтінням підійшла і впала перед Ним, розповідаючи перед усім народом, чому вона доторкнулася до Нього і як умить стала здоровою.
48. Він же сказав їй: Дочко, віра твоя спасла тебе; іди в мирі!
49. Коли він ще говорив, прийшов хтось від старшого синагоги, кажучи [йому]: Твоя дочка померла; не турбуй Учителя!
50. А Ісус, почувши це, відповів: Не бійся, тільки віруй, і вона буде здорова!
51. Прийшовши в дім, Він нікому не дозволив з Ним увійти, тільки Петрові, Іванові, Якову та батькові й матері дитини.
52. Усі плакали й голосили над нею. Він же сказав: Не плачте, вона не померла, але спить!
53. Та вони почали глузувати з Нього, бо знали, що вона померла.
54. А Він, [вигнавши всіх і] взявши її за руку, сказав: Дівчино, встань!
55. І повернувся до неї дух, і вона вмить воскресла. І звелів Ісус дати їй їсти.
56. Її батьки були сильно вражені, та Він наказав нікому не розповідати про те, що сталося.