Марко 11 UTT

1. Коли вони наблизилися до Єрусалима, до Витфагії та Витанії, до гори Оливної, Він послав двох Своїх учнів

2. і сказав їм: Ідіть до села, що перед вами, і як тільки ввійдете до нього, знайдете прив’язаного молодого осла, на якого ще ніхто з людей не сідав; відв’яжіть його і приведіть.

3. А коли хто запитає вас: Навіщо це ви робите? — то скажіть: Господь потребує його, — Він відразу ж відішле його назад.

4. І вони пішли, знайшли осля, прив’язане до воріт ззовні на узбіччі, і почали відв’язувати його.

5. Дехто з тих, які там стояли, говорили їм: Що це ви робите? Навіщо відв’язуєте осля?

6. А вони відказали їм так, як звелів Ісус; тоді відпустили їх.

7. І привели осля до Ісуса, поклали на нього свої плащі, і Він сів на нього.

8. Багато хто стелив свій одяг на дорозі, інші ж різали гілки на полях [і стелили по дорозі].

9. 7 І ті, які йшли попереду, і ті, які йшли слідом за Ним, вигукували: Осанна! Благословенний, Хто йде в Ім’я Господнє!

10. Благословенне прийдешнє царство батька нашого Давида! Осанна на висотах!

11. Ісус увійшов у Єрусалим — до храму. Оглянув усе. Та оскільки була вже пізня година, Він пішов з дванадцятьма до Витанії.

12. Наступного дня, як вони вийшли з Витанії, Він зголоднів.

13. І, побачивши здалека смоківницю, вкриту листям, Він підійшов: може, щось знайде на ній. Але, наблизившись до неї, Він нічого не знайшов, окрім листя, бо не була ще пора на смокви.

14. Озвався і промовив Він до смоківниці: Хай з тебе ніколи більше ніхто плоду не їсть! І чули те Його учні.

15. І вони прийшли в Єрусалим. А ввійшовши до храму, Він почав виганяти тих, які продавали й купували в храмі, поперекидав столи міняльників грошей і ослони тих, які продавали голубів,

16. та не дозволяв, щоб носили речі через храм.

17. І Він навчав їх, кажучи їм: Хіба не написано, що дім Мій назветься домом молитви для всіх народів? А ви його зробили печерою розбійників!

18. І почули про це книжники та первосвященики, і шукали нагоди, як би то Його погубити, але боялися, бо весь народ захоплювався Його вченням.

19. А як ставало пізно, вони виходили за межі міста.

20. Проходячи вранці, вони побачили смоківницю, яка вся аж від кореня всохла.

21. І, згадавши, Петро каже Йому: Учителю, дивися: смоківниця, яку Ти прокляв, усохла!

22. У відповідь Ісус промовив до них: Майте віру Божу!

23. Запевняю вас, що коли хто цій горі скаже: Зрушся і кинься в море, — і не буде сумніватися у своєму серці, але буде вірити, що станеться згідно зі сказаним, — то так і буде йому.

24. Тому Я кажу вам: Усе, про що молитесь і просите, — вірте, що одержите, і сповниться вам.

25. І коли ви стоїте на молитві, прощайте, коли маєте щось проти когось, щоб і ваш Отець Небесний простив вам ваші провини.

26. [Коли ж ви не прощаєте, то й ваш Отець Небесний не прощатиме вам ваших провин].

27. І знову вони прийшли до Єрусалима. Коли Він ходив у храмі, підійшли до Нього первосвященики, книжники і старші,

28. та й кажуть Йому: Якою владою Ти все це робиш? Або хто дав Тобі владу чинити оце?

29. А Ісус відповів їм: Запитаю вас [і Я] дещо. Якщо відповісте, то і Я скажу вам, якою владою це чиню.

30. Хрещення Івана було з неба чи від людей? Дайте мені відповідь!

31. Вони міркували між собою, говорячи: Якщо скажемо, що з неба, то запитає: Чому ж ви йому не повірили?

32. А якщо скажемо, що від людей… Вони боялися народу, адже всі вважали Івана за справжнього пророка.

33. Тому у відповідь сказали Ісусові: Не знаємо! А Ісус їм каже: То і Я не скажу вам, якою владою це чиню!