Марко 14 KUL

1. Була ж пасха й опрісноки по двох днях; і шукали архиєреї, та письменники, як би Його, підступом узявши, вбити.

2. Та казали: Тільки не в сьвято, щоб бучі не було в народї.

3. А як був Він у Витаниї, в господї Симона прокаженного, та сидїв за столом, прийшла жінка, маючи любастровий збаночок мира нардового, правдивого, предорогого, й розбивши посудинку, злила Йому на голову.

4. Були ж деякі, що сердились у собі, кажучи: На що ся втрата мира?

5. Можна бо було се продати більш нїж за триста денариїв, та дати вбогим. І дорікали їй.

6. Ісус же рече: Оставте її. На що завдаєте їй жалю? добре дїло вчинила на менї.

7. Всякого бо часу вбогих маєте з собою, і коли схочете, можете їм добро робити; мене ж не всякого часу маєте.

8. Що змогла ся, зробила: попередила намастити тїло моє на погребеннє.

9. Істино глаголю вам: Де б нї проповідувалась євангелия ся по всьому сьвіту, казати меть ся й те, що зробила оця, на спомин її.

10. А Юда Іскариоцький, один з дванайцятьох, пійшов до архиєреїв, щоб їм зрадити Його.

11. Вони ж почувши, зрадїли, й обіцяли йому срібняків дати. І шукав, як би у добру годину Його зрадити.

12. І первого дня опрісночного, як пасхове ягня кололи, кажуть Йому ученики Його: Де хочеш, щоб пійшовши, наготовили Тобі їсти пасху?

13. І посилає двох з учеників своїх, і рече їм: Ідїть у город, і зустріне вас чоловік, несучи глек води; йдїть за ним,

14. і куди ввійде він, скажіть господареві: Що учитель каже: Де сьвітлиця, щоб пасху з учениками моїми менї їсти?

15. І він вам покаже гірницю простору, прибрану й готову; там приготовте нам.

16. І вийшли ученики Його, й прийшли в город, й знайшли, як Він сказав їм, і приготовили пасху.

17. І, як настав вечір, приходить з дванайцятьма.

18. І, як сидїли вони за столом та їли, рече Ісус: Істино глаголю вам: Що один з вас зрадить мене, котрий їсть зо мною.

19. Вони ж почали смутити ся і казати до Него один по одному: Аже ж не я? і другий: Аже ж не я?

20. Він же, озвавшись, рече їм: Один з дванайцяти, що вмочає зо мною руку в миску.

21. Син чоловічий іде, як писано про Него; горе ж чоловікові тому, що Сина чоловічого зрадить! Добре було б йому, коли б не родив ся чоловік той.

22. Як же їли вони, взявши Ісус хлїб і поблагословивши, ламав і давав їм, і рече: Прийміть їжте: се єсть тїло моє.

23. І, взявши чашу, й оддавши хвалу, подав їм, і пили з неї всї.

24. І рече їм: Се єсть кров моя нового завіту, що за многих проливаєть ся.

25. Істино глаголю вам: Що більше не пити му від плоду винограднього, аж до дня того, коли його пити му новим у царстві Божому.

26. І засьпівавши вони, вийшли на гору Оливну.

27. І рече їм Ісус: Що всї поблазнитесь мною ночи сієї, бо писано: Поражу пастиря і розсиплють ся вівцї.

28. Тільки ж по воскресенню моїм попереджу вас у Галилею.

29. Петр же рече Йому: Хоч і всї поблазнять ся, тільки не я.

30. І рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Що сьогоднї, ночи сієї, перш нїж двічи півень запїє, тричі відречеш ся мене.

31. Він же ще більш говорив: Хоч би менї і вмерти з Тобою, не відречусь Тебе. Так само ж і всї казали.

32. І приходять на врочище Гетсиман; і рече ученикам своїм: Сидїть тут, поки молити мусь.

33. І бере Петра, та Якова, та Йоана з собою, і почав скорбіти та вдаватись у тугу;

34. і рече їм: Тяжко сумна душа моя аж до смерти. Підождїть тут і пильнуйте.

35. І, пройшовши трохи далїй, припав до землї, і молив ся, щоб, коли можна, мимо йшла від Него ся година.

36. І рече: Авва, Отче, все можливе Тобі: мимо неси від мене чашу сю; тільки ж не що я хочу, а що Ти.

37. І приходить і знаходить їх сплячих, і рече до Петра: Симоне, ти спиш? не міг ти однієї години попильнувати?

38. Пильнуйте та молїть ся, щоб не ввійшли у спокусу. Дух-то охочий, тїло ж немошне.

39. І знов пійшовши, молив ся, те ж саме слово промовляючи.

40. І вернувшись знайшов їх знов сплячих: були бо їх очі важкі; і не знали вони, що Йому відказати.

41. І приходить утретє, і рече їм: Спіть уже й спочивайте. Годї, пристигла година; ось виданий буде Син чоловічий у руки грішникам.

42. Вставайте, ходїмо: ось зрадник мій наближуєть ся.

43. І зараз, як ще Він промовляв, приходить Юда, один з дванайцяти, й з ним багато народу з мечами й киями, від архиєреїв, та письменників, та старших.

44. Дав же зрадник Його знак їм, говорячи: кого поцїлую, той і єсть Він; беріть Його, та й ведїть осторожно.

45. І прийшовши, зараз приступив до Него, й каже: Учителю, учителю, та й поцїлував Його.

46. Вони ж наложили на Него руки свої, і взяли Його.

47. Один же хтось із тих, що стояли, вихопивши меча, вдарив слугу архиєрейського, й відтяв йому ухо.

48. І озвавшись Ісус, рече їм: Чи се як на розбійника вийшли ви з мечами та киями брати мене?

49. Що-дня був я з вами в церкві навчаючи, й не брали ви мене; та щоб справдились писання.

50. І, покинувши Його, всї повтїкали.

51. А один якийся молодець ійшов за ним, одягнений полотном по нагому, й хапають його молодцї (воїни);

52. він же, зоставивши полотно, нагий утїк од них.

53. І повели Ісуса до архиєрея; і сходять ся до него всї архиєреї, і старші й письменники.

54. А Петр оддалеки йшов за ними, аж у середину в двір архиєрейський; і сидїв із слугами, та й грівсь коло багаття.

55. Архиєреї ж і вся рада шукали на Ісуса сьвідчення, щоб убити Його, та й не знайшли.

56. Многі бо криво сьвідкували проти Него, й не сходились сьвідчення їх.

57. І деякі, вставши, криво сьвідкували на Него, кажучи:

58. Що ми чули, як він казав: Що я зруйную церкву сю рукотворну, й за три днї иншу нерукотворну збудую.

59. Та й так не сходились сьвідчення їх.

60. І ставши архиєрей посерединї, спитав Ісуса, кажучи: Нїчого не відказуєш? Що сї на Тебе сьвідкують?

61. Він же мовчав, і нїчого не відказав. Знов спитав Його архиєрей, і каже Йому: Чи Ти єси Христос, Син Благословенного?

62. Ісус же рече: Се я; і бачити мете Сина чоловічого, сидячого по правицї сили і йдучого на хмарах небесних.

63. Архиєрей же, роздерши одежу свою, каже: На що нам іще сьвідків?

64. Ви чули хулу: як вам здаєть ся? Вони ж усї осудили Його, що винен смерти.

65. І почали деякі плювати на Него, й закривати лице Йому, й бити по щоках Його, й казали Йому: Проречи; і слуги знущались над Ним.

66. І як був Петр у дворі внизу, приходить одна з дївчат архиєрейських,

67. і, бачивши Петра, що грієть ся, і позирнувши на него, каже: І ти був з Ісусом Назарянином?

68. Він же одрік ся, кажучи: Не знаю, анї розумію, що ти кажеш. І вийшов геть до придвору; а півень запіяв.

69. І дївчина, побачивши його знов, почала казати тим, що стояли: Що сей з них.

70. Він же знов одрік ся. І трохи згодом ті, що стояли, сказали знов Петрові: Справдї з них єси, бо ти й Галилеєць, і говірка твоя подобна.

71. Він же почав проклинатись та клястись: Що не знаю чоловіка сього, про котрого кажете.

72. І вдруге півень запіяв. І згадав Петр слово, що промовив йому Ісус: Що перш нїж півень запіє двічи, одречеш ся мене тричі. І став плакати.