Support Us

1. Через два дні була Пасха й Опрісноки. Первосвященики та книжники шукали, як би Його підступом схопити та вбити.

2. Але, казали, щоб не на свято, аби не сталося якогось заколоту в народі.

3. Коли був Він у Витанії в домі Симона прокаженого і сидів за столом, прийшла жінка, яка мала алебастрову посудину чистого дорогоцінного нардового мира. Надбивши алебастрову посудину, вона вилила миро на Його голову.

4. Деякі обурювалися між собою [і говорили]: Навіщо така трата мира?

5. Це миро можна продати більше ніж за триста динаріїв і роздати бідним! Тож докоряли їй.

6. А Ісус сказав: Облиште її. Навіщо завдаєте їй болю? Вона добре діло зробила Мені!

7. Ви завжди маєте бідних біля себе і будь-коли можете робити їм добро; Мене ж не завжди ви маєте.

8. Що вона могла — те й зробила: заздалегідь намастила Моє тіло перед похороном.

9. Запевняю вас: де тільки буде проповідуватися [це] Євангеліє в усьому світі, — те, що вона зробила, буде сказано в її пам’ять!

10. Юда Іскаріотський, один з дванадцятьох, пішов до первосвящеників, щоб видати їм Його.

11. А як вони це почули, то зраділи й обіцяли йому срібняків дати. І він шукав, як би Його в слушний час видати.

12. Першого дня Опрісноків, коли приносили пасхальну жертву, Його учні говорять Йому: Де Ти хочеш, щоб ми пішли приготувати пасху, аби Ти спожив?

13. Він посилає двох Своїх учнів і каже їм: Ідіть до міста, зустріне вас чоловік, який буде нести в глечикові воду, — ступайте за ним.

14. Куди він увійде, скажіть господареві того дому, що Вчитель каже: Де Моя світлиця, в якій Я буду споживати з Моїми учнями пасху?

15. І він вам покаже велику кімнату: прибрану, готову; там ви і приготуйте для нас.

16. І відійшли учні, і прийшли в місто, і знайшли так, як Він сказав їм, — і приготували пасху.

17. А коли настав вечір, Він прийшов з дванадцятьма.

18. І як вони сиділи за столом та їли, Ісус сказав: Запевняю вас, що один з вас, який їсть зі Мною, видасть Мене.

19. Вони почали сумувати й один за одним запитували Його: Чи не я? [І інший: Чи це не я?]

20. Він же сказав їм: Один з дванадцятьох, хто вмочає зі Мною в одній мисці.

21. І хоча Син Людський іде так, як написано про Нього, та горе тій людині, через яку Син Людський буде виданий. Краще було б тій людині не народитися!

22. Коли вони їли, [Ісус] узяв хліб, поблагословив, переломив, подав їм і сказав: Прийміть, [споживайте], це тіло Моє!

23. І взявши чашу, Він віддав подяку, подав їм — і всі пили з неї.

24. І Він промовив до них: Це кров Моя [Нового] Завіту, яка проливається за багатьох.

25. Запевняю вас, що більше не буду пити з плоду виноградного аж до того дня, коли його буду пити новим у Божому Царстві!

26. І, заспівавши, вони вийшли на Оливну гору.

27. І каже їм Ісус: Усі ви спокуситеся, бо написано: Вражу Пастиря — і розбредуться вівці.

28. Але потім, коли Я воскресну, то випереджу вас у Галилеї.

29. А Петро сказав Йому: Хоч і всі спокусяться, але не я!

30. Та Ісус йому сказав: Запевняю тебе, що ти нині, цієї ж ночі, перш ніж двічі заспіває півень, тричі відречешся від Мене!

31. Однак він ще сильніше запевняв: Хоч мав би я померти з Тобою, — все одно не відречуся від Тебе! Так само говорили й усі інші.

32. І прийшли вони до місця, що зветься Гетсиманія; Він каже Своїм учням: Посидьте тут, поки Я помолюся.

33. Він узяв із Собою Петра, Якова та Івана і почав сумувати й тривожитися,

34. та казати їм: Смертельним смутком охоплена душа Моя, — залишайтеся тут і пильнуйте!

35. Відійшовши трохи, Він упав на землю і молився, щоб, коли це можливо, оминула Його ця година.

36. І Він казав: Авва, Отче! Для Тебе можливе все! Забери цю чашу від Мене! Але хай буде не те, що Я хочу, але те, що Ти!

37. Він приходить і знаходить, що вони заснули, і каже Петрові: Симоне, ти спиш? Чи не міг ти попильнувати однієї години?

38. Пильнуйте й моліться, щоб не потрапити в спокусу, бо дух бадьорий, а тіло немічне!

39. І Він пішов знову, помолився, промовивши ті самі слова.

40. А повернувшись, знайшов, що вони знову спали, бо очі їхні стали важкими, — та й не мали що відповісти.

41. Він приходить утретє і каже їм: Ви ще спите й відпочиваєте? Досить, прийшла година: і ось, Син Людський видається в руки грішників.

42. Уставайте, ходімо! Вже підійшов Мій зрадник!

43. Він ще говорив, як ураз з’явився Юда, один із дванадцятьох, і з ним юрба з мечами та киями, — від первосвящеників, книжників і старших.

44. Той, хто зрадив Його, дав їм знак, кажучи: Кого я поцілую, то є Він; схопіть Його та уважно ведіть!

45. І прийшовши, він відразу підійшов до Нього і каже: Учителю! — і поцілував Його.

46. Вони ж наклали свої руки на Нього і схопили Його.

47. Один із тих, які стояли, вихопив меча і вдарив раба первосвященика й відтяв йому вухо.

48. Ісус сказав їм у відповідь: Як проти розбійника ви вийшли з мечами та киями, щоб Мене схопити.

49. Щодня був Я з вами, навчав у храмі, однак ви не схопили Мене. Але нехай збудеться Писання!

50. І, залишивши Його, усі учні втекли.

51. А один юнак ішов за Ним, обгорнувшись по нагому в покривало. Вони схопили і його.

52. Та він, залишивши покривало, втік [від них] голим.

53. А Ісуса повели до первосвященика. Там зійшлися всі первосвященики, старші та книжники.

54. Петро ж віддалік йшов слідом за Ним — аж у двір первосвященика. І він сів зі слугами, та й грівся біля вогню.

55. А первосвященики і весь синедріон шукали свідчення проти Ісуса, щоб Його вбити, та не знаходили.

56. Багато хто неправдиво свідчив проти Нього, але ті свідчення не збігалися.

57. Деякі вставали і лжесвідчили проти Нього так:

58. Ми чули, як Він говорив, що зруйнує цей рукотворний храм і за три дні збудує інший, нерукотворний!

59. Але й це їхнє свідчення не підтвердилося.

60. Тоді первосвященик, ставши посередині, запитав Ісуса, кажучи: Не відповідаєш нічого на те, що проти Тебе свідчать?

61. Але Він мовчав і не відповідав нічого. Знову первосвященик запитав Його і каже Йому: Чи ти є Христос, Син Благословенного?

62. А Ісус сказав: Я є, і ви побачите Сина Людського, Який сидітиме праворуч Сили та йтиме на хмарах небесних!

63. Первосвященик роздер на собі одяг і сказав: Навіщо потрібні нам ще свідки?

64. Ви чули хулу. Як ви вважаєте? І всі вони присудили, що Він повинен померти.

65. Деякі почали плювати на Нього, закривати Його обличчя, бити по щоках, ще й приказувати Йому: Пророкуй! І слуги також били Його в обличчя.

66. Петро був унизу на подвір’ї. Прийшла одна зі служниць первосвященика,

67. побачила Петра, який грівся, глянула на нього й каже: І ти був з Ісусом Назарянином!

68. Але він відрікся, кажучи: Я не знаю і не розумію, про що ти говориш! І вийшов геть у переддвір’я. І тут заспівав півень.

69. Служниця, побачивши його знову, почала говорити присутнім, що він — один з них.

70. Він знову відрікся. Невдовзі присутні почали говорити Петрові: Справді, ти з них, бо ти — галилеєць [і мова твоя подібна].

71. А він почав зарікатися і клястися, що не знає того Чоловіка, про Якого вони говорять.

72. І тут вдруге заспівав півень. І згадав Петро слова, які йому сказав Ісус: Перш ніж півень двічі заспіває, ти тричі зречешся Мене! І, згадавши, він почав плакати.