Марко 15 UMT
1. Вранці наступного дня головні священики разом зі старійшинами, книжниками й з усім Синедріоном надумали, що робити з Ісусом. Вони зв’язали Його й повели до прокуратора, щоб передати Ісуса до рук Пилата.
2. І запитав Пилат Ісуса: «Ти — Цар Юдейський?» На що Ісус відповів: «Так, це Я. Але ж ти сам це сказав».
3. А головні священики почали звинувачувати Ісуса в багатьох злочинах.
4. І знову Пилат запитав Його: «Хіба ж Ти не чуєш усі ці звинувачення проти Себе? Чому ж Ти не відповідаєш?»
5. Але Ісус і слова не відповів на жодне із звинувачень. І це дуже здивувало Пилата.
6. Кожного року, під час Пасхи, Пилат за звичаєм відпускав на волю одного з приречених злочинців, за якого просив народ.
7. У той час, серед ув’язнених злочинців був чоловік на ім’я Варавва, який, разом з іншими бунтівниками, був винний у вбивствах.
8. Як завжди, прийшли люди до Пилата й просили звільнити одного з в’язнів, як він, зазвичай, робив для них.
9. І запитав їх Пилат: «Чи хочете ви, щоб я відпустив для вас Царя Юдейського?»
10. Пилат знав, що головні священики віддали Ісуса прокуратору, тільки тому, що заздрили Йому.
11. Але головні священики умовили натовп просити Пилата відпустити Варавву замість Ісуса.
12. Та Пилат знову звернувся до них: «Що ж мені робити з тим Чоловіком, Якого ви називаєте Царем Юдейським?»
13. У відповідь натовп загукав: «Розіп’яти Його!»
14. «За що? — Запитав Пилат. — Який на Ньому злочин?» Тоді всі ще дужче загорлали: «Нехай Його розіпнуть на хресті!»
15. Пилат хотів догодити юрбі то й відпустив Варавву, а Ісуса наказав побити батогами, та опісля віддав Його на розп’яття.
16. Пилатові воїни відвели Ісуса до палацу, де був правитель (преторії), і там зібрався цілий відділ солдат.
17. Вони наділи на Ісуса багряницю, а на голову Йому сплели терновий вінок.
18. І почали вони вітати Ісуса: «Вітаємо Тебе, Царю Юдейський!»
19. І били Його ціпком по голові, й плювали на Нього. При тому солдати падали на коліна, глузливо вклоняючись Ісусові як цареві.
20. А як скінчили вони знущатися й насміхатися з Ісуса, то зняли з Нього багряницю й, вбравши Ісуса у Його власний одяг, повели на розп’яття.
21. Саме у той час, по дорозі до міста, повертаючись з поля, йшов Симон киринеянин (він був батьком Олександра і Руфа). Тож воїни примусили його нести хрест, що призначався для Ісуса.
22. Коли ж вони прийшли до місця, що називалося Ґолґофа (це означає «Лобне місце»),
23. то дали Ісусові випити вина, змішаного з миррою, та Він не став його пити.
24. Розіп’явши Ісуса, воїни, кидаючи жереб, поділили між собою Його вбрання, кому що дістанеться.
25. Була дев’ята година ранку, коли розіп’яли Ісуса.
26. На хресті, над головою Ісуса, солдати прибили дощечку, на якій було написане офіційне звинувачення: Цар Юдейський.
27. Разом із Ісусом були розіп’яті ще двоє злочинців: один праворуч, а другий ліворуч від Нього.
28. [І збулося сказане у Святому Писанні: «Його тримали між злочинців»].
29. Проходячи повз, люди ображали Ісуса й, хитаючи головами, промовляли: «Ти ж нахвалявся геть зруйнувати храм і відбудувати знов його за три дні.
30. Тож зійди з хреста і врятуй хоча б Себе Самого!»
31. Головні священики й книжники також насміхалися з Ісуса, кажучи: «Він рятував інших, а Себе Самого врятувати не може!
32. Якщо Він насправді є Христос, Цар ізраїльський, то нехай Він зараз зійде з хреста. Побачивши це, ми пересвідчимося й повіримо в Нього». І навіть двоє злочинців, що були розіп’яті разом з Ісусом, і ті також лихословили проти Нього.
33. Опівдні темрява настала на всій землі, і було так аж до третьої години.
34. А о третій Ісус голосно закричав: «Елої, Елої, лама савахтані?» Що в перекладі означає: «Боже Мій, Боже Мій, навіщо Ти Мене покинув?»
35. Деякі з людей, які стояли поруч, почули це й заговорили між собою: «Послухайте, Він кличе Іллю».
36. Один чоловік побіг, намочив губку оцтом і, настромивши її на тростину, дав Ісусові напитися. А потім і каже: «Заждіть! Зараз побачимо, чи прийде Ілля та зніме Його з хреста».
37. Після того Ісус голосно скрикнув і помер.
38. Тієї ж миті завіса в храмі розірвалася навпіл: від верху й до самого низу.
39. Коли центуріон, який стояв поблизу, побачив, що трапилося коли Ісус помер, то промовив: «Цей Чоловік справді був Сином Божим!»
40. Кілька жінок спостерігали здалеку за всім, що трапилося. Серед них були Марія Маґдалена, Марія, мати Якова молодшого та Йосипа, і Саломія.
41. Вони супроводжували Ісуса в Ґалилеї й піклувалися про Нього. Було там також і багато інших жінок, які прийшли за Ним до Єрусалиму.
42 . Настав вечір. І оскільки це був день приготувань (день перед суботою), то Йосип з Ариматеї, сповнений хоробрості, пішов до Пилата й попросив віддати йому тіло Ісусове. Він був поважним членом ради юдейської, який також чекав на прихід Царства Господнього.
44. Коли Пилат дізнався про смерть Ісуса, він був дуже здивований, що це трапилося так скоро, тож він покликав центуріона й запитав його, чи це було дійсно правдою.
45. Вислухавши доповідь центуріона, він звелів віддати тіло Ісусове Йосипові.
46. Йосип придбав лляне полотно й, знявши тіло Ісусове з хреста, загорнув Його в полотно й поклав до гробниці, що була висічена у скелі. Потім він прикотив величезний камінь і затулив ним вхід до склепу.
47. Марія Маґдалена та Марія, Йосипова мати, бачили, де було поховано Ісуса.