Марко 3 KUL

1. І ввійшов ізнов у школу; й був там чоловік, що мав суху руку.

2. І назирали Його, чи сцїлить його в суботу, щоб обвинуватити Його.

3. І рече до сухорукого чоловіка: Стань посерединї.

4. І рече до них: Чи годить ся в суботу добро робити, чи зло робити? життє спасати, чи погубляти? Вони ж мовчали.

5. І, позирнувши на них кругом гнївно, жалкуючи над скаменїлостю сердець їх, рече чоловікові: Простягни руку твою. І простяг, і стала рука його здорова, як і друга.

6. І вийшовши Фарисеї, зараз з Iродиянами зробили раду на Него, як Його погубити.

7. Ісус же відійшов з учениками своїми до моря; а великий натовп із Галилеї йшов за Ним, і з Юдеї,

8. і з Єрусалиму, й з Ідумеї, і зза Йордану; й ті, що кругом Тира та Сидона, натовп великий, прочувши, скільки Він робив, поприходили до Него.

9. І сказав Він ученикам своїм наготовити Йому човна задля народу, щоб не тиснулись до Него.

10. Многих бо сцїлив, так що кидались на Него, щоб приторкнутись до Него, хто з них мав недуги.

11. А духи нечисті, як бачили Його, то падали ниць перед Ним, і кричали, говорячи: Ти єси Син Божий.

12. І остро грозив їм, щоб Його не виявляли.

13. І вийшов Він на гору, й покликав, кого схотїв сам; і поприходили до Него.

14. І настановив дванайцятьох, щоб були з Ним, і щоб посилати їх проповідувати,

15. і щоб мали силу сцїляти недуги, й виганяти біси.

16. І дав Симонові імя Петр;

17. та Якова Зеведеєвого, та Йоана, брата Якового, й дав їм імена Воанергес, що єсть: Сини громові;

18. та Андрея, та Филипа, та Вартоломея, та Маттея, та Тому, та Якова Алфеєвого, та Тадея, та Симона Хананця,

19. та Юду Іскариоцького, що зрадив Його.

20. Входять вони в господу, і знов сходить ся народ, так що не могли анї хлїба з'їсти.

21. І прочувши свояки Його, вийшли взяти Його; казали бо, що Він не при собі.

22. А письменники, поприходивши з Єрусалиму, казали, що Вельзевула має, і що бісовським князем виганяє біси.

23. І, покликавши їх, говорив до них приповістями: Як може сатана сатану виганяти?

24. І коли царство проти себе роздїлить ся, не може стояти царство те.

25. І коли господа проти себе роздїлить ся, не може стояти господа тая.

26. І коли сатана устав проти себе, й роздїлив ся, не може стояти, а конець йому.

27. Не може нїхто надоби сильного, ввійшовши в господу його, пожакувати, як перше сильного не звяже; аж тодї господу його пограбить.

28. Істино глаголю вам: Що всї гріхи відпустять ся синам чоловічим, і хули, якими б вони нї хулили;

29. хто ж хулити ме на Духа сьвятого, не має прощення во віки, а винен вічного осуду:

30. бо казали: Духа нечистого має.

31. Приходять тодї брати й мати Його, й стоячи на дворі, послали до Него, кличучи Його.

32. І сидїв народ круг Него; кажуть же Йому: Ось мати Твоя і брати Твої на дворі шукають Тебе.

33. І, озвавшись до них, рече: Хто се мати моя, або брати мої?

34. І, позирнувши кругом по тих, що сидїли коло Него, рече: Оце мати моя, і брати мої!

35. Хто бо чинити ме волю Божу, той брат менї, й сестра моя, і мати.