Марко 6 KUL

1. І вийшовши звідтіля, прибув у свою країну; і йшли слїдом за Ним ученики Його.

2. І, як настала субота, почав у школї навчати; й многі, слухаючи, дивувались, кажучи: Звідкіля се в Него? і що се за розум даний Йому, що дива такі руками Його роблять ся?

3. Хиба ж сей не тесля, син Мариї, брат Яковів, і Йосиїв, і Юдин, і Симонів? і хиба не тут між нами сестри Його? І поблазнились Ним.

4. Рече ж їм Ісус: Не єсть пророк без чести, хиба що в країнї своїй, та в родинї, і в домівцї своїй.

5. І не міг там нїякого чуда зробити, тільки на деяких недужих положивши руки, сцїлив їх.

6. І дивувавсь недовірством їх. І ходив кругом по селах, навчаючи.

7. І покликав дванайцятьох, та й почав їх посилати по двоє, і дав їм власть над духами нечистими;

8. і звелїв їм, щоб нїчого не брали на дорогу, тільки одну палицю: нї торбини, нї хлїба, нї у черес грошей,

9. щоб обувались у постоли й не вдягались у дві одежинї.

10. І рече їм: Де б ви нї зайшли в яку господу, там пробувайте, аж поки вийдете звідтіля.

11. А хто не прийме вас, анї слухати ме вас, то, виходячи звідтіля, обтрусїть і порох із під ніг ваших, на сьвідкуваннє їм. Істино глаголю вам: Одраднїще буде Содомові та Гоморі суднього дня, нїж городові тому.

12. І вийшовши вони, проповідували, щоб каялись.

13. І бісів багато виганяли, й намащували оливою багато недужих, і сцїляли.

14. І дочув ся цар Ірод (явне бо зробилось імя Його), і каже: Що Йоан Хреститель із мертвих устав, і того роблять ся чудеса від него.

15. Инші казали, що се Ілия; инші ж казали, що се пророк або один з пророків.

16. Почувши ж Ірод, сказав: Що се Йоан, котрого я стяв, він устав з мертвих.

17. Сей бо Ірод, піславши, взяв Йоана, та й звязав його в темницї за Іродияду, жінку Филипа, брата свого; бо оженивсь із нею.

18. Сказав бо Йоан Іродові: Що не годить ся тобі мати жінку брата твого.

19. Іродияда ж лютувала на него, й хотїла його вбити, та не могла.

20. Ірод бо боявсь Йоана, знавши його, яко чоловіка праведного й сьвятого, то й беріг його й, слухаючи його, багато робив, і залюбки його слухав.

21. Як же настав день нагідний, коли Ірод на свої родини бенкет справив дукам своїм, та гетьманам, та значним Галилейським,

22. і як увійшла дочка тієї Іродияди, танцювала, й догодила Іродові, й тим, що сидїли з ним, озвав ся цар до дївицї: Проси в мене, чого бажаєш, а дам тобі.

23. І поклявсь їй: Що, чого б у мене нї попросила, дам тобі, хоч би й половину царства мого.

24. Вона ж, вийшовши, каже матері своїй: Чого просити? Та ж каже: Голови Йоана Хрестителя.

25. І, ввійшовши зараз швидко до царя, просила, кажучи: Хочу, щоб менї дав зараз на блюдї голову Йоана Хрестителя.

26. І зажурившись вельми цар, та задля клятьби й задля тих, що з ним сидїли, не хотїв їй відмовити.

27. І зараз піславши цар ката, звелїв принести голову його; він же пійшовши, стяв його в темницї.

28. І принїс голову його на блюдї, і дав її дївицї, а дївиця дала її матері своїй.

29. І, довідавшись ученики його, пійшли і взяли тїло його, та й положили його в гробі.

30. І посходились апостоли до Ісуса, й сповістили Його про все, й що робили, й чого навчали.

31. І рече до них: Ійдїть ви самі окроме в пусте місце, та відпочиньте трохи; було бо багато, що приходили й відходили, й навіть нїколи було їм їсти.

32. І поплили в пусте місце човном, окроме.

33. І бачив їх народ, як відчалювали, й пізнали Його многі, і збігались туди пішки з усїх городів, та й випередили їх, і посходились до Него.

34. І вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, що були як вівцї, не маючі пастиря; і почав навчати їх багато.

35. І як уже багато часу минуло, приступивши до Него ученики Його, кажуть: Що се пусте місце, і вже час пізний, -

36. відпусти їх, щоб, пійшовши по околичнїх хуторах та селах, купили собі хлїба: не мають бо що їсти.

37. Він же, озвавшись, рече до них: Дайте ви їм їсти. І кажуть Йому: Хиба, пійшовши, купимо за двістї денариїв хлїба, й дамо їм їсти?

38. Він же рече до них: Скільки хлїбів маєте? йдїть та подивіть ся. І, взнавши, кажуть: Пять, та дві риби.

39. І звелїв їм садовити всїх купа коло купи на зеленій траві,

40. і посїдали вони ряд коло ряду по сотням і по півсотням.

41. І, взявши пять хлїбів та дві риби, й поглянувши на небо, благословив, і ламав хлїби, та й давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; й дві риби подїлив усїм.

42. І їли всї, й наситились.

43. І набрали окрушин дванайцять повних кошів, та й із риб.

44. А тих, що їли хлїби, було з пять тисяч чоловіка.

45. І зараз примусив учеників своїх увійти в човен, та плисти на той бік попереду 'д Витсаїдї, поки сам одпустить народ.

46. І, відпустивши їх, пійшов на гору молитись.

47. І як настав вечір, був човен серед моря, а він один на землї.

48. І бачив, як вони силкувались, веслуючи; був бо вітер противний їм; і коло четвертої сторожи ночі приходить до них, ідучи по морю, і хотїв минути їх.

49. Вони ж, бачивши Його, що ходить по морю, думали, що се мара, та й закричали:

50. всї бо Його бачили, й потрівожились. І зараз заговорив до них, і рече їм: Бодріть ся; се я; не лякайтесь.

51. І ввійшов до них у човен; і втих вітер, і вельми, над міру здумілись у собі, і дивувались.

52. Не зрозуміли бо про хлїби: було бо серце їх заслїплене.

53. І, перепливши, прибули в землю Генисарецьку, й причалили.

54. І як вийшли вони з човна, зараз, пізнавши Його,

55. кинулись по всїй тій околицї, та й почали приносити на ношах тих, що нездужали, як почули, що Він там єсть.

56. І куди нї приходив Він, у села, чи городи, чи хутори, на майданах клали недужих, і благали Його, щоб їм хоч до краю одежі Його приторкнутись, і хто тільки доторкнувсь Його, спасав ся.