Марко 6 UTT

1. Ісус вийшов звідти і попрямував до свого рідного краю, а за Ним йшли слідом Його учні.

2. А коли настала субота, Він почав навчати в синагозі. І багато хто слухав і дивувався, кажучи: Звідки в Нього це? І що за мудрість дана Йому? І що за чудеса творяться Його руками?

3. Хіба Він — не тесля, не син Марії та не брат Якова, Йосії, Юди і Симона? Хіба не Його сестри серед нас? І вони спокушалися через Нього.

4. А Ісус їм відповідав, що пророк буває без пошани лише у своєму рідному краї, серед своїх рідних і у своєму домі.

5. І не міг Він там жодного чуда зробити, тільки оздоровив декількох недужих, поклавши на них руки.

6. І дивувався їхньому невірству. Тож обходив довколишні села, навчаючи.

7. Покликавши дванадцятьох, Він почав посилати їх по двох, наділяючи їх владою над нечистими духами.

8. І сказав їм, щоб нічого не брали в дорогу — тільки одну палицю: ні хліба, ні торби, ні мідяків у пояс,

9. але щоби взули сандалі й не одягалися у дві одежини.

10. І Він говорив їм: Куди тільки ввійдете в дім, там перебувайте, доки не вийдете звідти.

11. І коли б у якомусь місці не прийняли вас і не послухали вас, то, виходячи звідти, обтрусіть пил з ніг — як свідчення проти них. [Запевняю вас: легше буде Содому й Гоморрі в день судний, ніж місту цьому].

12. І, вийшовши, вони проповідували, щоб люди покаялися,

13. і виганяли численних бісів, а багатьох недужих помазували олією і зціляли.

14. І почув цар Ірод, оскільки відоме стало Його Ім’я, і люди говорили, що це — Іван Хреститель устав з мертвих, тому й такі чудеса здійснюються Ним.

15. Інші ж казали, що це — Ілля, ще інші вважали, що це — пророк або один із пророків.

16. А Ірод, почувши, сказав: Той Іван, якому я відтяв голову, це він воскреснув!

17. Адже Ірод, пославши воїнів, схопив Івана і посадив його у в’язницю через Іродіяду, дружину свого брата Филипа, бо одружився з нею.

18. А Іван сказав Іродові: Не годиться мати тобі жінку твого брата!

19. Тож Іродіяда таїла злобу на нього й бажала його вбити, та не могла.

20. Бо Ірод боявся Івана, знаючи його як чоловіка праведного та святого, і оберігав його, а слухаючи, дуже непокоївся, але слухав з насолодою.

21. Як настав слушний день, коли Ірод з нагоди дня свого народження влаштував бенкет для своїх вельмож, тисяцьких, галилейських старшин,

22. увійшла дочка Іродіяди і, танцюючи, догодила Іродові й тим, які з ним сиділи при столі. Цар же сказав дівчині: Проси в мене, чого тільки хочеш, і дам тобі!

23. І він поклявся їй: Чого тільки попросиш у мене, дам тобі, хоч би й півцарства мого.

24. І вона, вийшовши, запитала в матері: Що попросити? Та ж сказала: Голови Івана Хрестителя!

25. І, повернувшись відразу з поспіхом до царя, вона попросила, кажучи: Хочу, щоб негайно дав ти мені на полумиску голову Івана Хрестителя!

26. І цар сильно засмутився, але через клятву й тих, які сиділи при столі, він не захотів їй відмовити.

27. Тож відразу цар послав свого охоронця, наказавши принести голову Івана. Той пішов, відтяв його голову у в’язниці

28. та приніс його голову на полумиску, дав дівчині, а дівчина віднесла її своїй матері.

29. А коли його учні почули, то прийшли, взяли тіло і поховали його в гробниці.

30. І посходилися апостоли до Ісуса та сповістили Йому про все: що зробили і чого навчили.

31. А Він каже їм: Ви підіть самі подалі в пустинне місце та відпочиньте трохи! Бо так багато було тих, які приходили й відходили, що навіть не було їм коли попоїсти.

32. Тож вони самі відпливли човном до відлюдного місця.

33. Та побачили їх, як пливли, і багато хто впізнав їх. І пішки люди збіглися туди з усіх міст і прибули раніше за них.

34. Вийшовши, Ісус побачив великий натовп; і змилосердився над ними, бо вони були, як ті вівці, які не мають пастуха, і почав їх багато навчати.

35. І коли минуло чимало часу, учні, підійшовши до Нього, говорили: Це місце пустинне, а пора вже пізня,

36. тож відпусти їх, щоби пішли до навколишніх хуторів і сіл та купили собі щось їсти.

37. Він же у відповідь сказав їм: Дайте ви їм їсти! А вони відповідають Йому: Чи нам піти купити на двісті динаріїв хліба і дати їм їсти?

38. Він же каже їм: Скільки хлібів маєте? Ідіть подивіться. І довідавшись, кажуть: П’ять і дві рибини.

39. І звелів їм посадити всіх групами на зеленій траві.

40. Посідали група за групою: по сто та по п’ятдесят.

41. Узявши п’ять хлібів та дві рибини і звернувши погляд до неба, Він поблагословив, розломив хліби і давав учням Своїм, щоби клали перед ними, і обидві рибини всім розділив.

42. І всі вони поїли й наситилися,

43. а з того, що залишилося, та з риб зібрали дванадцять повних кошиків.

44. А тих, які споживали хліб, було зо п’ять тисяч чоловіків.

45. І негайно Він змусив Своїх учнів сісти в човен і раніше за Нього пливти на той бік, до Витсаїди, а Він тим часом відпустить людей.

46. І, відпустивши їх, Він пішов на гору помолитися.

47. А як настав вечір, човен був серед моря, а Він Сам-один на суходолі.

48. Побачивши, що втомилися від веслування, — бо вітер дув супроти них, — близько четвертої сторожі ночі Він підійшов до них, ідучи по морю, і хотів їх минути.

49. Вони ж, побачивши, що Він іде по морю, подумали, що то привид, і закричали,

50. бо всі Його побачили і занепокоїлися. І тут же Він заговорив до них, і сказав їм: Кріпіться, це Я, не бійтеся!

51. Він увійшов до них у човен — і вітер ущух.

52. А в собі вони все ще були сповнені жаху, тому що не зрозуміли чуда з хлібами, бо їхнє серце було закам’янілим.

53. І, перепливши, вони прибули до Генісаретської землі й причалили.

54. Коли вони вийшли з човна, люди відразу, упізнавши Його,

55. оббігли всю ту околицю і почали на носилках приносити хворих — скрізь, де б Він не з’явився.

56. І куди б Він не входив, — до сіл, міст, хуторів, — скрізь на майданах клали недужих і благали Його, щоб хоч до краю Його одягу доторкнутися, а ті, хто торкався до Нього, зцілялися.