Марко 7 KUL

1. І сходять ся до Него Фарисеї та деякі з письменників, прийшовши з Єрусалиму.

2. І, побачивши деяких з учеників Його, що нечистими руками, се єсть немитими, їдять хлїб, судили:

3. (бо Фарисеї і всї Жиди, поки по локіть не помиють рук, не їдять, додержуючи переказу старших;

4. і з торгу, поки не обмиють ся, не їдять; і иншого багацько, що прийняли додержувати: обмиваннє чаш, і глеків, і мідяного посуду, і столів).

5. Тодї питали Його Фарисеї та письменники: Чом ученики Твої не живуть по переказу старших, а їдять хлїб непомитими руками?

6. Він же, озвавшись, рече їм: Що добре пророкував Ісаїя про вас, лицемірів, як писано: Сей народ устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене.

7. Марно ж покланяють ся менї, навчаючи наук, заповідей чоловічих.

8. Занехаявши бо заповідь Божу, держите ви переказ чоловічий, обмиваннє глеків та чаш, і иншого подібного такого багато робите.

9. І рече до них: Добре відкидаєте ви заповідь Божу, щоб переказ ваш хоронити.

10. Мойсей бо сказав: Поважай батька твого й матїр твою; і: Хто налає батька або матїр, нехай смертю вмре.

11. Ви ж кажете: Коли скаже чоловік батькові або матері: Корван (що єсть: Дар), чим би ти з мене покористував ся;

12. і не даєте йому нїчого більше робити батькові своєму, або матері своїй,

13. обертаючи в нїщо слово Боже переказом вашим, що ви переказали; й подібного такого багато робите.

14. І, покликавши ввесь народ, рече до них: Слухайте мене всї, та й розумійте:

15. Нема нїчого осторонь чоловіка, що ввійшовши в него, могло б опоганити його; а що виходить від него, се те, що поганить чоловіка.

16. Коли хто має уші слухати, нехай слухає.

17. І як увійшов у господу від людей, питали в Него ученики Його про приповість.

18. І рече до них: Так і ви нерозумливі? Не зрозуміли, що все, що осторонь і входить у чоловіка, не може його опоганити;

19. бо не входить йому в серце, а в живіт, і виходить в одхідник, очищаючи всяку їжу?

20. Рече ж: Що виходить з чоловіка, те поганить чоловіка.

21. З середини бо, з серця чолові- ка, думки лихі виходять, перелюбки, блуд, душогубство,

22. злодїйства, зажерливість, ледарство, підступ, роспутність, лихе око, хула, гордощі, дурощі:

23. все се лихе з середини виходить, і поганить чоловіка.

24. І, піднявшись ізвідтіля, пійшов на узграниччя Тирські та Сидонські, і ввійшовши в господу, хотїв, щоб нїхто не знав; та не міг утаїтись.

25. Почувши бо жінка, в котрої дочка її мала духа нечистого, приступила і впала в ноги Йому.

26. Була ж жінка Грекиня, родом Сирофиникиянка; й благала Його, щоб вигнав біса з дочки її.

27. Ісус же рече їй: Дай перше наїстись дїтям: не добре бо взяти хлїб у дїтей, і кинути собакам.

28. Вона ж озвалась, та й каже до Него: Так, Господи; тільки ж і собаки під столом їдять кришки від дїтей.

29. І рече їй: За се слово йди; вийшов біс із дочки твоєї.

30. І, пійшовши в домівку свою, знайшла, що біс вийшов, і дочка її лежить на постелї.

31. І, знов вийшовши з гряниць Тирських та Сидонських, прийшов до моря Галилейського, у гряницї Десятиградські.

32. І приводять до Него глухого й тяжкомовного; й просять Його, щоб положив на него руку.

33. І, взявши його від народу окроме, вложив пучки свої в уші йому, й сплюнувши, приторкнувсь до язика йому;

34. І, позирнувши на небо, зітхнув і рече до него: Єфата, се єсть: Одчинись.

35. І зараз одчинив ся йому слух, і розімкнулись окови язика його, й заговорив добре.

36. І наказав їм, щоб нїкому не говорили. Що ж більше Він наказував, то надто більше вони проповідували;

37. І превельми дивувались, кажучи: Гаразд усе вчинив: і глухим дає чути, й нїмим говорити.