Марко 8 KUL

1. Тими днями, як було пребагато народу й не мали що їсти, покликавши Ісус учеників своїх, рече їм:

2. Жаль менї народу, що вже три днї пробувають зо мною, і не мають що їсти;

3. А коли відпущу їх голодних до домівок їх, помлїють в дорозї; деякі бо з них здалека поприходили.

4. І відказали Йому ученики Його: Звідкіля ж сих зможе хто тут нагодувати хлїбом у пустинї?

5. І питав їх: Скільки маєте хлїбів? Вони ж кажуть: Сїм.

6. І звелїв Він народові сїдати на землї; і взявши сїм хлїбів, оддавши хвалу, ламав і давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; і клали перед народом.

7. І мали рибок кілька; й поблагословивши, казав покласти й те.

8. Їли ж і наситились, і назбирали останків ламаного сїм кошів.

9. Було ж тих, що їли, з чотири тисячі; і відпустив їх.

10. І, зараз увійшовши в човен з учениками своїми, прибув у сторони Далманутанські.

11. І вийшли Фарисеї, та й почали перепитуватись із Ним, допевняючись у Него ознаки з неба, спокушуючи Його.

12. І зітхнувши Він духом своїм, рече: Чого кодло се ознаки шукає? Істино глаголю вам: Не дасть ся кодлу сьому ознака.

13. І, оставивши їх, увійшов знов у човен, і поплив на той бік.

14. І забули взяти хлїба, й опріч одного хлїба не мали з собою в човнї.

15. І наказував їм, глаголючи: Гледїть, остерегайтесь квасу Фарисейського й квасу Іродового.

16. І міркували вони між собою, кажучи: Се, що хлїба не маємо.

17. І зрозумівши Ісус, рече їм: Чого міркуєте, що хлїба не маєте? Невже ж ви ще не постерегаєте й не розумієте? Чи ще затвердїле маєте серце ваше?

18. Очі мавши, не бачите? й, уші мавши, не чуєте, й вже не памятаєте?

19. Як пять хлїбів ламав я на пять тисяч, скільки кошиків повних ламаного назбирали ви? Кажуть Йому: Дванайцять.

20. Як же сїм на чотирі тисячі, скільки кошів повних ламаного назбирали ви? Вони кажуть: Сїм.

21. І рече їм: Як же ви не розумієте?

22. І приходить у Витсаїду; й приводять Йому слїпого, й просять Його, щоб до него приторкнув ся.

23. І взявши за руку слїпого, вивів його осторонь села; й, плюнувши на очі його, положив руки на него, й спитав його, чи що бачить.

24. І, позирнувши вгору, каже: Бачу людей, що мов дерева ходять.

25. Опісля знов положив руки на очі його, й заставив його позирнути вгору; і сцїлив ся він, і бачив ясно все.

26. І відослав його до домівки його, глаголючи: Анї в село не входь, анї розказуй нїкому в селї.

27. І вийшов Ісус і ученики Його у села Кесариї Филипової, і дорогою питав учеників своїх, глаголючи їм: Хто я, - кажуть люде?

28. Вони ж одказали: Йоан Хреститель; а инші: Ілия; инші ж: Один з пророків.

29. А він рече їм: Ви ж, хто я, скажете? Озвав ся ж Петр і каже Йому: Ти єси Христос.

30. І наказав їм, щоб нїкому не казали про Него.

31. І почав навчати їх, що мусить Син чоловічий багато терпіти, й відцурають ся Його старші, та архиєреї, та письменники, і вбють, і в третїй день воскресне Він.

32. І явно слово глаголав. І взявши Його Петр, почав докоряти Йому.

33. Він же, обернувшись і поглянувши на учеників своїх, докорив Петру, глаголючи: Іди геть, сатано: бо мислиш не про Боже, а про чоловіче.

34. І, прикликавши народ укупі з учениками своїми, рече їм: Хто хоче йти за мною, нехай одречеть ся себе, й візьме хрест свій, та й іде слїдом за мною.

35. Хто бо хоче душу свою спасти, погубить її; хто ж погубить душу свою задля мене та євангелиї, той спасе її.

36. Що бо за користь чоловікові, коли здобуде сьвіт увесь, а занапастить душу свою?

37. Або що дасть чоловік у замін душі своєї?

38. Хто бо соромити меть ся мене й моїх словес між кодлом сим перелюбним і грішним, і Син чоловічий соромити меть ся його, як прийде в славі Отця свого з ангелами сьвятими.