Марко 8 UTT

1. У ті дні, як знову зібралося дуже багато людей і не мали що їсти, Він покликав учнів і каже їм:

2. Жаль Мені людей, бо вже три дні перебувають зі Мною, і не мають що їсти;

3. якщо Я відпущу їх голодними додому, вони ослабнуть у дорозі, бо деякі з них прийшли здалека.

4. Та Його учні відповіли Йому: Звідкіля в цій пустелі хтось зможе їх нагодувати хлібом?

5. А Він запитав їх: Скільки маєте хлібів? Вони ж відповіли: Сім.

6. І звелів Ісус людям посідати на землю і, взявши сім хлібів, віддав подяку, переломив і дав Своїм учням, щоб роздавали. І роздали людям.

7. Мали вони також трохи риби. Він її поблагословив і сказав також роздати.

8. І вони поїли й наситилися; і зібрали сім кошиків залишених кусків.

9. А було їх близько чотирьох тисяч. І Він відпустив їх.

10. І відразу, сівши з учнями в човен, Він прибув до Далманутської землі.

11. Вийшли фарисеї і почали сперечатися з Ним, вимагаючи ознаки з неба, щоб випробувати Його.

12. Зітхнувши Своїм духом, Він каже: Чому оцей рід ознаки шукає? Запевняю вас, що не буде дано цьому родові ознаки!

13. Залишивши їх, Він сів знову [в човен] і вирушив на другий бік.

14. Та забули вони взяти хліб і, крім однієї хлібини, не мали нічого із собою в човні.

15. І Він застерігав їх, кажучи: Глядіть, стережіться закваски фарисейської та закваски Іродової.

16. А вони почали перемовлятися між собою, що хліба не мають.

17. Знаючи це, Він каже їм: Чому думаєте, що хліба не маєте? Хіба й досі не збагнули, чи ще не розумієте? Чи ваше серце все ще скам’яніле?

18. Маючи очі, не бачите, маючи вуха, не чуєте? Хіба не пам’ятаєте,

19. коли п’ять хлібів Я розділив на п’ять тисяч, то скільки повних кошиків кусків зібрали? Кажуть Йому: Дванадцять.

20. А як сім — на чотири тисячі, то скільки повних кошиків кусків зібрали? І вони кажуть: Сім.

21. Тоді Він каже їм: Ви ще не розумієте?

22. І приходять вони до Витсаїди. І приводять до Нього сліпого, благаючи, щоби доторкнувся до нього.

23. І, взявши сліпого за руку, Він вивів його за село, послинив йому очі, поклав руки на нього й запитав: Щось бачиш?

24. Поглянувши, той каже: Бачу людей… бачу, мов дерева ходять.

25. Потім Він знову поклав руки на його очі — і тоді той прозрів, одужав і побачив усе виразно.

26. І Він відіслав його додому, кажучи: До села не заходь, [не розповідай нікому в селі].

27. І пішов Ісус з учнями до сіл Кесарії Филипової і дорогою розпитував Своїх учнів, говорячи їм: За кого Мене люди вважають?

28. А вони у відповідь сказали, що одні — за Івана Хрестителя, інші — за Іллю, ще інші — за одного з пророків.

29. І ще запитав їх: А ви ж за кого Мене вважаєте? Обізвався Петро, та й каже Йому: Ти — Христос.

30. Тоді суворо наказав їм, щоб нікому не розповідали про Нього.

31. І Він почав їх навчати, що Людському Синові треба буде багато постраждати, і відцураються від Нього старші, первосвященики та книжники; і вб’ють Його, але через три дні Він воскресне.

32. І слово говорив Він відверто. А Петро відкликав Його вбік і почав перечити Йому.

33. А Він, обернувшись і поглянувши на учнів Своїх, докірливо сказав Петрові: Іди геть від Мене, сатано, бо не думаєш про те, що Боже, а про те, що людське!

34. І, покликавши людей та Своїх учнів, сказав їм: Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе самого, візьме свій хрест і йде за Мною.

35. Адже коли хто хоче душу свою спасти, той погубить її, а хто погубить свою душу задля Мене і Євангелія, той спасе її.

36. Бо яка користь людині, якщо придбає весь світ, але занапастить душу свою?

37. Або що дасть людина взамін за душу свою?

38. Бо коли хто посоромиться Мене і Моїх слів перед цим перелюбним і грішним родом, того і Син Людський посоромиться, коли прийде в славі Свого Отця з ангелами святими!