Марко 9 UTT

1. Ісус промовив до них: Запевняю вас: деякі з тих, які стоять отут, не зазнають смерті, доки не побачать Боже Царство, що прийшло в могутності.

2. А через шість днів Ісус бере Петра, Якова та Івана і виводить тільки їх самих на високу гору. І Він преобразився перед ними.

3. Одяг Його став блискучим і таким білосніжним, що жодний білильник на землі не зміг би так вибілити.

4. І з’явився їм Ілля з Мойсеєм, які розмовляли з Ісусом.

5. І озвався Петро, і сказав Ісусові: Учителю, добре нам тут бути. Зробімо три намети: один Тобі, один Мойсеєві та один Іллі!

6. Однак він не знав, що говорив, — так вони були налякані.

7. І з’явилася хмара, яка оповила їх, і пролунав голос із хмари: Це Син Мій Улюблений, Його слухайте!

8. І враз, озирнувшись навколо, не побачили біля себе вже нікого, крім одного Ісуса.

9. А коли вони сходили з гори, Він наказав їм, щоб нікому не розповідали про те, що бачили, доки Син Людський не воскресне з мертвих.

10. І вони зберегли те слово для себе, допитуючись: Що то значить — з мертвих воскреснути?

11. І запитували Його, мовлячи: Чому книжники кажуть, що спершу потрібно прийти Іллі?

12. Він же пояснив їм: Ілля прийде раніше і приготує все. Тож написано про Сина Людського, що Він має багато постраждати і бути зневаженим.

13. Та кажу вам, що Ілля прийшов, але зробили з ним те, що хотіли, як написано про нього.

14. Повернувшись до учнів, вони побачили безліч людей довкола них та книжників, які сперечалися з ними.

15. Як тільки ці люди побачили Його, зніяковіли і, підбігши, привітали Його.

16. А Він запитав їх: Про що сперечаєтеся між собою?

17. І відповів Йому один із натовпу: Учителю, я привів до Тебе свого сина, який має німого духа.

18. Як тільки де схопить його, то кидає ним, і він піну пускає, скрегоче зубами, ціпеніє. Просив я Твоїх учнів, щоб вигнали його, але вони не змогли!

19. А Він у відповідь каже їм: О роде невірний, доки Я буду між вами? Доки Я буду терпіти вас? Приведіть його до Мене!

20. І його привели до Нього. Дух, побачивши Його, відразу затряс хлопцем. Упавши на землю, той качався, пускаючи піну.

21. Ісус запитав його батька: Скільки часу, як це сталося з ним? Той відповів: З дитинства.

22. Часто кидає його у вогонь і воду, щоби погубити його. Якщо можеш, допоможи нам, змилосердься над нами!

23. А Ісус сказав йому: Щодо «якщо можеш», то все можливе віруючому!

24. Тут батько дитини, скрикнувши, [зі сльозами] вигукнув: Вірю! Допоможи моєму невірству!

25. Зауваживши, що збігається натовп, погрозив нечистому духові, кажучи йому: Духу німий і глухий, Я тобі наказую: вийди з нього і більше не входь у нього!

26. Закричавши, дух сильно затряс ним і вийшов, а хлопець став як мертвий, так що деякі говорили, що він помер.

27. А Ісус узяв його за руку, підвів його, і той устав.

28. Коли Він зайшов у дім, учні наодинці стали запитувати Його: Чому ми не змогли його вигнати?

29. А Він сказав їм: Це поріддя нічим не можна вигнати, хіба що молитвою [і постом].

30. Вийшовши звідти, вони пішли через Галилею. Та Ісус не бажав, щоби хтось довідався.

31. Він навчав Своїх учнів і говорив їм, що Син Людський буде виданий у руки людей, і вб’ють Його, і, будучи вбитий, Він через три дні воскресне.

32. Вони не розуміли цих слів, але боялися Його запитати.

33. Прибули вони в Капернаум. А коли Він був у домі, то запитав їх: Що це дорогою ви обговорювали?

34. Вони ж мовчали, бо сперечалися один з одним дорогою, хто з них більший.

35. Сівши, Він покликав дванадцятьох і каже їм: Якщо хто хоче бути першим, нехай буде між усіма найменший і всім слугою.

36. І, взявши дитину, Він поставив її посеред них, обійняв і сказав їм:

37. Якщо хто ось таку одну дитину прийме в Моє Ім’я, той Мене приймає, а хто Мене приймає, той не Мене приймає, але Того, Хто Мене послав.

38. Іван Йому відповів: Учителю, ми бачили одного, [який не ходить з нами], котрий Твоїм Ім’ям виганяв бісів; і ми заборонили йому, бо він не ходить з нами.

39. А Ісус сказав: Не забороняйте йому. Бо немає такого, хто зробив би чудо в Моє Ім’я і зміг би відразу Мене лихословити;

40. бо хто не проти нас, той за нас.

41. І коли хто напоїть вас чашкою води в [Моє] Ім’я, — адже ви Христові, — то правду кажу вам, що не втратить він своєї нагороди.

42. А коли хто спокусить одного із цих малих, які вірять у Мене, то краще йому було би прив’язати жорновий камінь на свою шию і кинутися в море.

43. І якщо тебе спокушає твоя рука, відрубай її; краще тобі калікою ввійти до життя, ніж, маючи обидві руки, потрапити до геєни, у невгасимий вогонь,

44. [де черв’як не гине, і вогонь не гасне].

45. І якщо твоя нога спокушає тебе, відрубай її; краще тобі ввійти до життя кульгавим, аніж з обома ногами бути вкиненим до геєни,

46. [у вогонь невгасимий, де черв’як не гине, і вогонь не гасне].

47. І якщо твоє око спокушає тебе, вибери його; краще тобі з одним оком увійти до Божого Царства, ніж, маючи двоє очей, бути вкиненим у геєну,

48. де їхній черв’як не гине, і вогонь не гасне.

49. Бо кожний вогнем буде посолений, [і всяка жертва посолиться сіллю].

50. Сіль — добра річ; якщо ж сіль стане несолоною, то чим посолите її? Майте сіль у собі та зберігайте мир між собою.