Матвій 14 UTT

1. На той час тетрарх Ірод почув про Ісуса

2. і сказав своїм слугам: Це Іван Хреститель; він воскрес із мертвих, і тому чудеса діють у ньому!

3. Оскільки Ірод, схопивши Івана, зв’язав його й посадив до в’язниці через Іродіяду, дружину свого брата Филипа,

4. бо Іван говорив йому: Не годиться тобі її мати!

5. За ці слова Ірод хотів вбити його, та боявся народу, тому що Івана вважали пророком.

6. Коли був день народження Ірода, дочка Іродіяди танцювала серед гостей і сподобалася Іродові;

7. він з клятвою пообіцяв їй дати те, чого тільки не попросить.

8. Вона ж, намовлена своєю матір’ю, сказала: Дай мені тут на полумиску голову Івана Хрестителя!

9. Цар засмутився, але через клятву й тих, які сиділи, наказав дати,

10. тож послав стяти голову Іванові у в’язниці.

11. Голову принесли на полумиску та подали дівчині, а вона віднесла своїй матері.

12. І прийшли його учні, взяли тіло, поховали його та пішли й сповістили Ісуса.

13. Почувши це, Ісус відплив звідти човном у безлюдне місце й усамітнився; довідавшись про те, багато людей пішло за Ним пішки з міст.

14. Вийшовши, [Ісус] побачив багатьох людей, змилосердився над ними і оздоровив їхніх хворих.

15. А як звечоріло, підійшли до Нього учні, та й кажуть: Тут місце пустинне і година вже пізня; відпусти людей, щоби пішли у села купити собі їсти.

16. Ісус же відповів їм: Не треба їм іти, ви дайте їм їсти!

17. Та вони говорять Йому: Маємо тут лише п’ять хлібів і дві риби.

18. А Він сказав: Принесіть їх Мені сюди.

19. І, звелівши людям посідати на траві, узяв п’ять хлібів та дві риби, звернув погляд до неба, поблагословив і, переломивши, дав хліб учням, а учні — людям.

20. І всі їли й наїлися, і назбирали залишків дванадцять повних кошиків.

21. А тих, які їли, було близько п’яти тисяч чоловіків, не рахуючи жінок і дітей.

22. І зараз же звелів [Ісус Своїм] учням сісти в човна й плисти раніше за Нього на інший бік, а Він тим часом відпустить людей.

23. Відпустивши народ, піднявся Сам на гору, щоб молитися. Як звечоріло, Він залишався там на самоті.

24. Човен уже був далеко від берега; його кидали хвилі, бо дув супротивний вітер.

25. У четверту сторожу ночі [Ісус] попрямував до них, ідучи по морю.

26. А учні, побачивши, що Він іде по морю, жахнулися, кажучи, що це привид, і зі страху закричали.

27. Зараз же сказав їм Ісус: Кріпіться, це Я, не бійтеся!

28. Петро, озвавшись до Нього, сказав: Господи, коли це Ти, накажи, щоб я пройшов до Тебе по воді!

29. Він же сказав: Іди! І, вийшовши із човна, Петро пішов по воді, щоб іти до Ісуса.

30. Та, побачивши сильний вітер, злякався, почав тонути і закричав, гукаючи: Господи, спаси мене!

31. І зараз Ісус, простягнувши руку, схопив його, та й каже йому: Маловірний, чому ти засумнівався?

32. Коли вони ввійшли до човна, вітер стих.

33. А ті, які були в човні, поклонилися Йому, кажучи: Ти насправді є Божий Син!

34. Перепливши, ступили на землю Генісаретську.

35. Упізнавши Його, люди цієї місцевості сповістили всю околицю, принесли до Нього всіх хворих

36. і благали Його, щоб тільки доторкнутися до краю Його одягу; і ті, хто доторкався, — одужували.