Матвій 15 UMT

1. Дехто з фарисеїв та законників прийшли до Ісуса з Єрусалиму й запитали Його:

2. «Чому Твої учні не дотримуються звичаїв наших предків і вживають їжу, не помивши руки?»

3. У відповідь Він сказав: «А чому ви порушуєте Закон Божий заради своїх звичаїв?

4. Адже заповів Господь: „Шануйте своїх батька й матір”. А також: „Хто злословить на батька чи матір, тому смерть має бути”.

5 6. Але ви навчаєте людей, що коли хтось скаже своїм батькові й матері: „Все, чим я можу вам допомогти, я віддам Богові”, — то такий чоловік уже може не шанувати батьків своєю допомогою. Через цей ваш звичай, який ви самі встановили, ви відкидаєте заповідь Господню.

7 8. Правий був пророк Ісая, коли пророчив про вас, лицемірів: „Ці люди шанують Мене на словах, та їхні серця далеко від Мене.

9. Пошана їхня до Мене — даремна, бо вчення їхнє — то закони, придумані людьми”».

10. Покликавши людей до Себе, Ісус сказав їм: «Слухайте мене і розумійте!

11. Не те оскверняє людину, що потрапляє до рота, а те, що виходить з рота, — ось що оскверняє її!»

12. Тоді два учні підійшли до Ісуса й кажуть: «Чи зрозумів Ти, що фарисеї образилися на те, що Ти сказав?»

13 . І відповів Ісус: «Кожна рослина, що не була посаджена Моїм Отцем Небесним, буде вирвана, то ж нехай собі йдуть. Вони сліпці й поводирі сліпців. Та коли сліпий веде сліпого, то обидва впадуть до ями».

15. На те Петро сказав Йому: «Поясни нам значення притчі про те, що оскверняє людину».

16. Ісус мовив: «То ви ще й досі не зрозуміли?

17. Невже ви не знаєте, що все, що потрапляє людині до рота, йде у шлунок, а потім з тіла до відхожого місця?

18. А що виходить з уст, те йде від серця, а саме це й оскверняє людину.

19. Кажу Я це, бо від серця йде все зло: лихі думки, вбивства, перелюби, розпуста, крадіжки, лихослів’я та наклепи.

20. Ось що оскверняє людину. А їсти, не помивши руки, — це не осквернить її».

21. Ісус пішов звідти й подався до земель Тира та Сидона.

22. І прийшла до Нього одна з місцевих жінок, ханаанка, й почала голосити: «Змилуйся наді мною, Господи, Сину Давидів! У мене дочка біснувата, дуже страждає».

23. Та Ісус нічого їй не відповів. Тоді учні підійшли до Нього й почали просити: «Прожени її! Вона весь час іде за нами й кричить!»

24. У відповідь Він мовив: «Я посланий лише до заблудлих овець народу ізраїльського».

25. Тоді вона підійшла до Ісуса, вклонилася і сказала: «Господи, поможи мені!»

26. І сказав Ісус: «Не годиться забирати хліб у дітей і давати його собакам».

27. Тоді вона каже: «Це правда, Господи, але навіть собаки їдять ті крихти, що падають зі столу їхнього хазяїна».

28. На те Ісус відповів: «Жінко, твоя віра велика! Нехай буде те, чого ти бажаєш!» І тієї ж миті її дочка зцілилася.

29. Пішовши звідти, Ісус повернувся на берег Ґалилейського озера, вийшов на пагорб і сів там.

30. Багато людей підходило до Нього, приводячи з собою кривих, сліпих, калік, глухонімих та інших хворих. Вони клали їх на землю до Його ніг, а Він зціляв усіх.

31. Люди дивувалися, побачивши, що глухонімі розмовляють, каліки стають здорові, криві ходять, а сліпі бачать. І всі прославляли Бога Ізраїлевого.

32. Ісус покликав Своїх учнів і сказав їм: «Мене обирає жаль до цих людей, бо вони зі Мною вже три дні й тепер не мають що їсти. Я не хочу відпускати їх голодними, бо вони можуть заслабнути по дорозі до дому».

33. Тоді учні спитали Його: «Де ж нам узяти достатньо хліба у цьому віддаленому місці, аби нагодувати стільки людей?»

34. Ісус запитав їх: «Скільки у вас є хлібин?» Ті відповіли: «Сім хлібин і кілька невеликих рибин».

35. Ісус звелів людям посідати на землю.

36. Тоді Він узяв хліб і рибу, віддав Богу подяку за їжу, розломив хліб й почав роздавати його Своїм учням, аби ті нагодували народ.

37. Усі люди їли, поки не наїлися, а опісля учні зібрали сім кошиків, повних залишків їжі.

38. І було тих, хто їли, чотири тисячі чоловіків, не рахуючи жінок та дітей.

39. Тоді Ісус відпустив людей, а Сам сів у човен й поплив до землі Маґаданської.