Матвій 21 UTT

1. Коли вони наблизилися до Єрусалима і прийшли у Витфагію, до Оливної гори, Ісус послав двох учнів,

2. повелівши їм: Ідіть у село, що перед вами; відразу знайдете ослицю на прив’язі й осля з нею; відв’яжіть і приведіть до Мене.

3. А коли хтось вам щось скаже, то відповісте, що Господь потребує їх і що відразу ж їх поверне.

4. Сталося це, щоби збулося сказане пророком, який промовляв:

5. Скажіть сіонській дочці: Ось, твій Цар іде до тебе — лагідний і верхи на ослиці та осляті, яке народжене від під’яремної!

6. Учні пішли і зробили так, як звелів їм Ісус:

7. привели ослицю та осля, поклали на них одяг, і Він сів на них.

8. І багато людей стелили свій одяг по дорозі, інші зрізували гілля з дерев і клали на шляху.

9. Люди, які йшли перед Ним і слідом за Ним, вигукували, проголошуючи: Осанна Синові Давидовому! Благословенний Той, Хто йде в Ім’я Господнє! Осанна на висотах!

10. Коли Він увійшов у Єрусалим, захвилювалося ціле місто, питаючи: Хто це Такий?

11. А натовп відповідав: Це — Пророк Ісус, Той, Котрий із Назарета галилейського.

12. Ісус увійшов у храм і вигнав усіх, хто продавав і купував у храмі, перекинув столи міняльників грошей і ослони тих, які продавали голубів,

13. і каже їм: Написано: Мій дім буде названий домом молитви, ви ж робите його печерою розбійників.

14. Підійшли до Нього сліпі та кульгаві в храмі, і Він оздоровив їх.

15. Первосвященики та книжники, побачивши чудеса, які Він чинив, і дітей, які вигукували в храмі: Осанна Синові Давидовому! —

16. обурилися і сказали Йому: Чи чуєш, що вони кажуть? А Ісус відповів їм: Так! Хіба ви не читали ніколи, що з уст немовлят і тих, які ссуть, Ти приготував хвалу?

17. Залишивши їх, Він пішов геть з міста до Витанії і замешкав там.

18. Уранці, повертаючись до міста, зголоднів.

19. Побачивши одну смоківницю при дорозі, Він підійшов до неї і нічого на ній не знайшов, крім самого листя, тож сказав їй: Хай довіку не буде від тебе плоду! І смоківниця враз усохла.

20. Учні, коли побачили це, здивувалися і кажуть: Як швидко ця смоківниця засохла!

21. У відповідь Ісус сказав їм: Запевняю вас: якщо матимете віру і не будете сумніватися, то не лише зробите те, що сталося зі смоківницею, але коли й цій горі скажете: Піднесися і кинься в море! — так і станеться.

22. І все, що попросите в молитві з вірою, — одержите.

23. Коли Він увійшов у храм, до Нього, як Він навчав, підійшли первосвященики та старші народу і запитали: Якою владою Ти це робиш? І хто Тобі дав цю владу?

24. У відповідь Ісус сказав їм: Задам і Я вам одне запитання. Якщо на нього відповісте Мені, то і Я вам скажу, якою владою Я це чиню:

25. Хрещення Іванове звідки було? З неба чи від людей? Вони ж міркували між собою: Якщо скажемо: З неба, Він відкаже нам: То чому ви не повірили йому?

26. Якщо ж скажемо: Від людей, то боїмося народу, бо всі вважають Івана за пророка.

27. Тож у відповідь вони Ісусові сказали: Не знаємо! Тоді й Він промовив до них: І Я не скажу вам, якою владою Я це чиню!

28. Як вам здається? Один чоловік мав двох синів. І прийшовши до першого, сказав: Сину, іди попрацюй сьогодні у винограднику!

29. Той же у відповідь сказав: Не хочу! Та пізніше, розкаявшись, пішов.

30. Підійшовши до другого, сказав так само. А той у відповідь промовив: Я іду, пане, — але не пішов.

31. Котрий із двох виконав волю батька? Кажуть: Перший! Промовляє до них Ісус: Запевняю вас, що митники й розпусниці випереджають вас до Царства Божого.

32. Бо прийшов до вас Іван дорогою праведності, та ви не повірили йому, а митники й розпусниці повірили йому; ви ж, побачивши це, не покаялися, щоб хоч потім повірити йому!

33. Слухайте іншу притчу. Був чоловік-господар, який насадив виноградник, обгородив його огорожею, викопав у ньому виноградну давильню, збудував башту, найняв робітників і відійшов.

34. Коли ж достигли плоди, послав він своїх рабів до робітників, щоб узяти свою частку врожаю.

35. Та робітники, схопивши його рабів, кого побили, кого вбили, кого закидали камінням.

36. Тоді він послав інших рабів, більше, ніж перед тим, але й з ними вчинили так само.

37. Нарешті послав до них свого сина, кажучи: Посоромляться мого сина.

38. Робітники ж, побачивши сина, заговорили між собою: Це спадкоємець; ходімо, вб’ємо його і одержимо його спадщину.

39. І схопивши його, викинули геть із виноградника і вбили.

40. Тож коли прийде господар виноградника, то що він зробить тим робітникам?

41. Кажуть йому: Злих люто вигубить, а виноградник передасть іншим робітникам, які будуть вчасно віддавати його частку.

42. Каже їм Ісус: Хіба ви не читали ніколи в Писаннях: Камінь, який будівничі відкинули як непридатний, саме він став наріжним. Від Господа це сталося, і це дивовижне в очах наших?

43. Тому й кажу це вам, що буде забране від вас Царство Боже і дане народові, який буде приносити його плоди.

44. І хто впаде на цей камінь, розіб’ється, а на кого він упаде, того розчавить.

45. Почувши його притчі, первосвященики та фарисеї зрозуміли, що Він говорить про них,

46. і намагалися Його схопити, та побоялися людей, котрі вважали Його за пророка.