Матвій 25 UTT

1. Тоді Царство Небесне буде подібне до десятьох дів, які, взявши свої каганці, вийшли назустріч молодому.

2. П’ять із них були нерозумні, а п’ять — мудрі.

3. Нерозумні, взявши свої каганці, не взяли з собою олії.

4. А мудрі разом зі своїми каганцями в посудинах взяли олію.

5. Оскільки молодий запізнювався, усі задрімали й поснули.

6. А опівночі пролунав крик: Ось молодий, виходьте йому назустріч!

7. Тоді всі ті діви встали і приготували свої каганці.

8. Нерозумні сказали мудрим: Дайте нам вашої олії, бо наші каганці гаснуть!

9. А мудрі у відповідь сказали: Щоби часом не забракло і нам, і вам, краще підіть до продавців, та й купіть собі.

10. Коли вони пішли купувати, прийшов молодий, і ті, які були готові, пішли з ним на весілля, і за ними замкнули двері.

11. Потім приходять й інші діви, та й кажуть: Пане, пане, відчини нам!

12. А він у відповідь сказав: Запевняю вас, я вас не знаю!

13. Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, [коли Син Людський прийде].

14. Подібно, як один чоловік, відходячи, покликав своїх рабів і передав їм своє майно;

15. одному дав п’ять талантів, другому — два, а третьому — один, кожному згідно з його спроможністю, і відійшов.

16. Той, хто одержав п’ять талантів, негайно пішов, пустив їх в обіг і заробив ще п’ять;

17. так само той, хто взяв два, заробив ще два.

18. А той, хто одержав один, пішов і закопав у землю гроші свого пана.

19. Через тривалий час приходить пан тих рабів і розраховується з ними.

20. Підійшов той, який одержав п’ять талантів, — приніс ще п’ять талантів і каже: Пане, п’ять талантів ти мені передав. Ось іще п’ять талантів я придбав!

21. Сказав йому його пан: Гаразд, рабе добрий і вірний! У малому був ти вірний, над великим тебе поставлю. Увійди в радість свого пана!

22. Підійшов і той, який одержав два таланти, і сказав: Пане, два таланти ти мені передав. Ось іще два таланти я заробив!

23. Сказав йому пан: Гаразд, рабе добрий і вірний! У малому був ти вірний, над великим тебе поставлю. Увійди в радість свого пана!

24. Підійшов і той, який одержав один талант, і сказав: Пане, знав я тебе, що ти жорстока людина: жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав.

25. Я, побоявшись, пішов і сховав твій талант у землю. Ось, бери своє!

26. У відповідь його пан сказав йому: Злий і лінивий рабе! То ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав?

27. Треба тобі було віддати мої гроші торговцям, і тепер я взяв би своє з прибутком.

28. Тож візьміть у нього талант і дайте тому, хто має десять талантів.

29. Адже кожному, хто має, дано буде, і матиме ще більше, а від того, який не має, буде забране і те, що має.

30. А нікчемного раба викиньте в зовнішню темряву; там буде плач і скрегіт зубів! [Це сказавши, закликав: Хто має вуха, щоби слухати, нехай слухає]!

31. Коли прийде Син Людський у Своїй славі й усі ангели з Ним, тоді сяде на престолі Своєї слави;

32. і зберуться перед Ним усі народи, і відділить їх одне від одного, як пастух відділяє овець від козлів;

33. і поставить овець праворуч, а козлів — ліворуч.

34. Тоді Цар скаже тим, які праворуч: Прийдіть, благословенні Мого Отця, успадкуйте Царство, приготоване вам від створення світу!

35. Бо голодував Я, і ви дали Мені їсти; спраглим був, і ви Мене напоїли; чужинцем був Я, і ви Мене прийняли;

36. не мав одягу, і ви Мене одягнули; хворів, і ви Мене відвідали; у в’язниці був Я, і ви прийшли до Мене!

37. Тоді озвуться до Нього праведні, кажучи: Господи, коли ми бачили Тебе голодним і нагодували, або спраглим і напоїли?

38. Коли ми бачили Тебе чужинцем і прийняли, або нагим і одягнули?

39. Коли ми бачили Тебе хворим, або у в’язниці, і прийшли до Тебе?

40. Цар у відповідь скаже їм: Запевняю вас: те, що зробили одному з Моїх найменших братів, ви зробили Мені.

41. Тоді скаже й тим, які ліворуч: Ідіть від Мене, прокляті, у вічний вогонь, приготований дияволові та його ангелам!

42. Бо голодував Я, а ви не дали Мені їсти; спраглим був Я, а ви не напоїли Мене;

43. чужинцем був, а ви не прийняли Мене; нагим був, а ви не одягнули Мене; був хворим і у в’язниці, а ви не відвідали Мене.

44. Тоді озвуться і ті, кажучи: Господи, коли це ми бачили Тебе голодним, або спраглим, або чужинцем, або нагим, або хворим, або у в’язниці й не послужили Тобі?

45. Тоді у відповідь скаже їм: Запевняю вас: коли ви не зробили цього одному з найменших, то не зробили й Мені.

46. І підуть ті на вічне покарання, а праведні — на життя вічне.