Матвій 26 UTT

1. Коли Ісус промовив усі ці слова, то сказав Своїм учням:

2. Ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський буде виданий на розп’яття.

3. Тоді зібралися первосвященики, [книжники] та старші народу у дворі первосвященика на ім’я Каяфа

4. і змовилися підступом схопити Ісуса та вбити.

5. Однак вони казали: Не у свято, щоб не сталося заколоту в народі!

6. І ось, коли Ісус був у Витанії, у домі Симона прокаженого,

7. до нього підійшла жінка, яка мала алебастрову посудину з дорогоцінним миром, і, коли Він сидів, вилила Йому на голову.

8. Побачивши це, учні обурилися і сказали: Навіщо така даремна трата?

9. Адже це можна було дорого продати і роздати бідним!

10. Зрозумівши, Ісус сказав їм: Навіщо ви докоряєте жінці? Вона зробила Мені добре діло;

11. бідних ви завжди маєте із собою, а Мене не завжди маєте.

12. Виливши миро на Моє тіло, вона вчинила це на Мій похорон.

13. Запевняю вас: де тільки буде проповідуватися це Євангеліє в усьому світі, буде розповідатися і про те, що вона зробила, — на згадку про неї.

14. Тоді один із дванадцятьох, якого звали Юда Іскаріотський, пішов до первосвящеників

15. і сказав: Що ви дасте мені, і я видам Його вам? Вони ж заплатили йому тридцять срібних монет.

16. І відтоді він шукав слушної нагоди, щоб Його видати.

17. Першого дня Опрісноків до Ісуса підійшли учні й запитали: Де хочеш, щоб ми приготували Тобі спожити пасху?

18. Він відповів: Ідіть у місто до одного чоловіка й скажіть йому: Учитель каже: Мій час близько, у тебе справлю Пасху зі Своїми учнями.

19. Учні зробили так, як звелів їм Ісус, і приготували пасху.

20. Коли настав вечір, Він сів до столу з дванадцятьма [учнями]

21. і, як вони їли, сказав: Запевняю вас, що один із вас Мене видасть.

22. Дуже сумуючи, кожний почав говорити Йому: Чи не я, Господи?

23. А Він у відповідь сказав: Той, хто вмочить зі Мною рукою в мисці, — Мене видасть.

24. Син Людський іде, як написано про Нього, але горе тій людині, яка зрадить Сина Людського. Краще було б тій людині не народитися!

25. Озвався і Юда, зрадник Його, і сказав: Чи це не я, Учителю? Відповів йому: Ти сказав.

26. Коли ж вони їли, Ісус, узявши хліб і поблагословивши, переломив, дав учням і сказав: Прийміть, їжте, це — тіло Моє.

27. Потім узяв чашу і, віддавши подяку, подав їм і сказав: Пийте з неї всі,

28. бо це кров Моя [Нового] Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів.

29. Та кажу вам, що віднині не питиму із цього плоду виноградного аж до того дня, коли його новим питиму з вами в Царстві Мого Отця.

30. Заспівавши, вони вийшли на Оливну гору.

31. Тоді каже їм Ісус: Ви всі спокуситеся Мною цієї ночі, бо написано: Уражу пастиря — і розсіються вівці отари.

32. А після Мого воскресіння Я випереджу вас у Галилеї.

33. У відповідь Петро сказав Йому: Навіть якщо всі спокусяться в Тобі, то я ніколи не спокушуся!

34. Ісус промовив до нього: Запевняю тебе, що цієї ночі, перш ніж заспіває півень, ти тричі від Мене відречешся.

35. Каже Йому Петро: Якби мені навіть треба було померти з Тобою, не відречуся від Тебе! Так само сказали і всі учні.

36. Тоді Ісус приходить з ними до місця, яке зветься Гетсиманія, і каже їм: Посидьте тут, поки Я піду і там помолюся.

37. І, взявши Петра та двох Зеведеєвих синів, почав сумувати й тужити.

38. Тоді каже їм: Смертельним смутком охоплена душа Моя. Залишайтеся тут і пильнуйте зі Мною!

39. І, пройшовши трохи далі, упав долілиць, молячись і кажучи: Отче Мій, якщо можливо, нехай Мене обмине ця чаша; однак не як Я хочу, а як Ти.

40. Повертається до учнів і знаходить, що вони сплять, і каже Петрові: То не змогли ви й однієї години попильнувати зі Мною?

41. Пильнуйте та моліться, щоб не потрапити у спокусу, бо дух бадьорий, а тіло немічне.

42. Знову відійшов; удруге почав молитися, промовляючи: Отче Мій, якщо ця чаша не може обминути, щоб Я не пив її, нехай буде Твоя воля.

43. Повернувшись, побачив, що вони знову спали, бо їхні очі стали важкими.

44. Залишивши їх, Він відійшов, знову помолився і втретє повторив ті самі слова.

45. Тоді приходить до учнів і каже їм: Ви все ще спите й відпочиваєте? Ось наблизилася година, і Син Людський видається в руки грішників.

46. Устаньте, ходімо, бо наблизився Мій зрадник!

47. Він ще говорив, як прийшов Юда, один із дванадцятьох, а з ним велика юрба з мечами та киями від первосвящеників і старших народу.

48. А той, хто видавав Його, подав їм знак, кажучи: Кого я поцілую, то Він. Схопіть Його!

49. Він відразу підійшов до Ісуса і сказав: Радій, Учителю! — та й поцілував Його.

50. Ісус запитав його: Друже, для чого ти прийшов? А ті підступили, наклали руки на Ісуса й схопили Його.

51. І ось один із тих, які були з Ісусом, простягнувши руку, вихопив свого меча і вдарив раба первосвященика й відтяв йому вухо.

52. Тоді каже йому Ісус: Поверни свого меча на його місце, бо всі, хто бере меч, від меча загинуть.

53. Чи ти думаєш, що Я не можу вблагати Мого Отця, аби Він дав Мені понад дванадцять легіонів ангелів?

54. Як же тоді збудуться Писання, що так має статися?

55. У той час Ісус промовив до юрби: Немов на розбійника ви вийшли з мечами й киями, щоб Мене схопити; щодня Я перебував у храмі, навчаючи, і ви не схопили Мене.

56. Це ж усе сталося, аби збулося Писання пророків. Тоді всі учні, залишивши Його, втекли.

57. Ті, котрі схопили Ісуса, повели Його до первосвященика Каяфи, де зібралися книжники та старші.

58. Петро ж ішов за Ним віддалік до двору первосвященика і, увійшовши всередину, сів зі слугами, щоби побачити, чим то закінчиться.

59. А первосвященики [та старші] і весь синедріон шукали фальшивого свідчення проти Ісуса, щоби Його вбити,

60. але не знаходили, хоч виступало багато лжесвідків. Нарешті прийшло двоє

61. і кажуть: Він говорив: Я можу зруйнувати Божий храм і за три дні відбудувати.

62. Первосвященик устав і сказав Йому: Нічого не відповідаєш на те, що вони проти Тебе свідчать?

63. Але Ісус мовчав. І первосвященик сказав Йому: Заклинаю Тебе Богом Живим, щоб Ти сказав нам: Чи Ти Христос — Син Божий?

64. Ісус йому відповів: Ти сказав! Однак Я кажу вам: відтепер ви побачите Сина Людського, Який буде сидіти праворуч Сили та прийде на хмарах небесних!

65. Тоді первосвященик роздер свій одяг, кажучи: Він сказав богохульство! Яких ще потребуємо свідків? Ось, тепер ви чули богохульство!

66. Як ви вважаєте? Вони ж у відповідь сказали: Він повинен померти!

67. Тоді плювали Йому в обличчя та били Його, а інші били по щоках

68. і приговорювали: Пророкуй нам, Христе, хто Тебе вдарив?

69. Петро сидів ззовні у дворі; до нього підійшла одна служниця, кажучи: І ти був з Ісусом галилейцем!

70. Але він відрікся перед усіма, промовивши: Не знаю, що ти кажеш!

71. Коли ж він вийшов до брами, побачила його інша й каже тим, які там були: Цей був з Ісусом Назарянином!

72. І знову відрікся з клятвою: Я не знаю Цієї Людини!

73. Дещо згодом підійшли ті, які там стояли, і сказали Петрові: Та ти справді один з них, бо і твоя говірка тебе виявляє!

74. Тоді він почав зарікатися і клястися, що не знав Цієї Людини. І враз заспівав півень.

75. Тож згадав Петро слова, які сказав Ісус: Перше ніж півень заспіває, ти тричі відречешся від Мене. І, вийшовши геть, він гірко заплакав.