Матвій 8 KUL

1. Як же зійшов з гори, багато народу йшло слїдом за Ним.

2. Коли се приступив прокажений і вклонивсь Йому, кажучи: Господи, коли хочеш, то зможеш очистити мене,

3. І простяг Ісус руку, й приторкнувсь до него, й рече: Хочу, очистись. І зараз очистилась проказа його.

4. І рече до него Ісус: Гледи ж, не кажи нїкому, а йди та покажись священикові, й принеси дар, який повелїв Мойсей на сьвідкуваннє їм.

5. А як увійшов Ісус у Капернаум, приступив до Него сотник, благаючи Його,

6. й говорячи: Господи, слуга мій лежить дома розслаблений, і тяжко мучить ся.

7. І рече до него Ісус: Я пійду та сцїлю його.

8. Озвав ся же сотник і сказав: Господи, не заслужив я того, щоб Ти ввійшов під мою стелю; а промов одно слово, то й одужає слуга мій.

9. Бо сам я чоловік під властю, і маю воїни під собою; і скажу сьому: Йди, то й іде; а другому: Прийди, то й прийде, а слузї моєму: Роби те, то й робить.

10. Почувши се Ісус, дивував ся, і рече до тих, що йшли слїдом за Ним: Істино кажу вам: Навіть в Ізраїлї не знайшов я такої віри.

11. І кажу вам: Що многі прийдуть од сходу й заходу, та й сядуть з Авраамом, з Ісааком і з Яковом у царстві небесному,

12. а сини царства будуть повикидані у темряву надвірню: там буде плач і скриготаннє зубів.

13. І рече Ісус до сотника: Йди, і, як вірував єси, станеть ся тобі. І одужав слуга його тієї самої години.

14. І прийшов Ісус до Петрової господи, та й побачив, що теща його лежить у пропасницї.

15. І приторкнувсь до руки її, й покинула пропасниця її; й вставши вона, послуговала їм.

16. Як же настав вечір, приведено до Него багато біснуватих; і повиганяв Він біси словом, і сцїлив усїх недужих;

17. щоб справдилось, що сказав Ісаїя пророк, глаголючи: Узяв Він на себе недуги наші, й понїс болещі наші.

18. Як же побачив Ісус великий натовп кругом себе, то звелїв плисти на той бік.

19. І приступивши один письменник, каже до Него: Учителю, пійду слїдом за Тобою, куди б Ти нї пійшов.

20. Ісус же рече до него: Лисицї мають нори, й птаство небесне гнїзда; Синові ж чоловічому нїде й голови прихилити.

21. Другий же ученик Його каже до Него: Господи, дозволь менї перш пійти поховати батька мого.

22. Ісус ж рече до него: Йди слїдом за мною; нехай мертві ховають мерцї свої.

23. І, як увійшов у човен, поввіходили слїдом за Ним ученики Його.

24. Аж ось схопилась велика хуртовина на морі, така що филя заливала човна; Він же спав.

25. І, приступивши ученики Його, розбудили Його, кажучи: Господи, спаси нас: погибаємо.

26. І рече до них: Чого ви злякались, маловірні? Тодї встав, і погрозив вітрам та морю; і настала велика тиша.

27. Люде ж дивувались, говорячи: Хто се такий, що й вітри й море слухають Його!

28. І як переплив на той бік у Гергесинську землю, зустріло Його два біснуватих, що вийшли з гробів, вельми злющі, так що нїхто не важив ся ходити дорогою тією.

29. І ось, закричали, говорячи: Що нам і Тобі, Ісусе, Сину Божий? чи на те прийшов єси сюди, щоб нас заздалегідь мучити?

30. Оддалеки ж од них пас ся великий гурт свиней.

31. А біси благали Його, кажучи: Коли нас виженеш, то дозволь нам увійти в гурт свинячий.

32. І рече до них: Ійдїть. І, вийшовши вони, увійшли в стадо свиняче: коли се увесь гурт свинячий кинувсь із кручі в море, та й потонув у водї.

33. А пастухи повтїкали й, прибігши в город, росказали про все й про біснуватих.

34. І ось увесь город вийшов назустріч Ісусові, а, побачивши Його, благали, щоб вийшов геть із границь їх.