Михей 7 UMT

1. О горе мені, я мов сад після збору плодів, немов виноградник, як зірвано грона з лози. Немає кетяга, аби покуштувати, ані добірних смокв, яких душа так прагне.

2. Немає більше відданих людей у краї, і жодного порядного немає. Усі замислюють, як засідку зробити і вбити, одне на одного з тенетами полюють.

3. І вміло руки їхні чинять зло. Вельможа і суддя вимагають хабарі, народ усе їм робить на догоду.

4. Найкращий з них, немов шипшина, найправедніший — гірший за колючий живопліт. Час покарання, проголошений твоїми пророками, вже близько. Година покарання вашого прийшла! Від збентеження не врятуватись вам!

5. Не покладайтесь на сусіда, не довіряйтеся найближчим друзям. Пильнуй, що кажеш ти своїй коханій (дружині).

6. Бо зневажає син батька свого, дочка на матір повстає, невістка на свекруху, і найлютіші вороги людини — її домашні.

7. То буду Господа я виглядати, чекатиму терпляче я на Бога, Спасителя мого. Мій Бог мене почує!

8. Не зловтішайся з мене, враже, бо хоч я впав, та підведусь, хоч я у темряві, Господь мені за світло.

9. Я мушу зносити Господній гнів, бо проти Нього Я згрішив. Нарешті Він розсудить і вирок справедливий винесе мені. Він виведе мене на світло, і я побачу праведність Його.

10. Побачать вороги мої, і вкриються ганьбою. Я збиткуватимуся з тих, хто говорив мені: «То де ж Господь твій Бог?» І я побачу, як їх топчуть люди, так само, як і вулиці брудні.

11. Надходить день відбудови мурів твоїх, то буде день, коли розширяться твої кордони.

12. Прийдуть до тебе того дня всі рештки: від Ассирії і до Єгипту, і від Єгипту до річки Євфрат, від моря і до моря, від гір до гір.

13. Лежатимуть спустошені навколишні краї за те, що їхні мешканці вчинили.

14. Паси овець, якими володієш, ґирлиґою своєю, вони живуть на самоті в лісах, та на горі Кармел. Нехай пасуться у Башані й Ґілеаді, як то було за давнішніх часів.

15. О Господи, Ти обіцяв: «Як і у день, коли ви вийшли із земель Єгипту, явлю Я чудеса Свої».

16. Нехай народи міць Мою побачать, засоромляться нехай своєї сили. Нехай уста свої руками затуляють, та вуха затуливши, відмовляться слухати.

17. Хай качаються в поросі, наче та гадюка, немов комахи, що плазують по землі. Нехай тремтять, хай з жахом повиходять із фортець до Господа, до Бога нашого, нехай тремтять в повазі, Тебе боячись!

18. Хто Бог іще такий, як Ти? Хто вибачає нечестиві вчинки, прощає злочини Свого народу решткам, хто не тримає зла і виявляє милосердя залюбки?

19. Він знову змилосердиться над нами і скине всі наші гріхи в морські глибини.

20. Ти Якову вірний будеш і Аврааму явиш Свою ласку, як присягнувся нашим пращурам за давніх ще часів.