Наум 2 UMT

1. До тебе ворог твій прийшов, аби розвіяти людей твоїх. Пильнуй укріплення і стережи дороги, лаштуй озброєння, збери докупи міць свою.

2. Бо велич Якова Господь відновить, як повернув Ізраїля Він велич. Бо їх спустошили руйнівники, повирубали їхні виноградні лози.

3. Щити бійців його червоні, могутні воїни його в багряному вбранні. Сталь колісниць, немов вогонь у день, коли вони напоготові, і списи мерехтять.

4. І колісниці ті шалено вулицями мчать, майданами летять, мов спалахи вогнів, несуться, наче блискавиці.

5. Накази віддає він воїнам своїм, а ті аж спотикаються в бігу. Вони до муру поспішають, встановлюючи захисні щити.

6. Річок загати вже відкриті, й палац царя численні армії ворожі, неначе бурхливі води змили.

7. Княжну виставили голу, її служниць забрали геть. Вони себе у груди б’ють і стогнуть від жалю, наче горлиці.

8. Та Ниневія, наче став з водою, але так вода швидко витікає. Люди кричать їй: «Стій! Припини тікати!» Але вона уваги не звертає.

9. Грабуйте срібло! Золото хапайте! Кінця скарбам нема, не міряно коштовностей всіляких.

10. Спустошення, руїна, порожнеча! Серця у п’ятках, коліна тремтять, люди недужі, обличчя сполотніли.

11. (Ниневія) Де левів схованка, де лігво левенят? Левиця й лев колись жили у лігві тім, та левенята не боялися нічого?

12. Багато їжі лев (цар Ниневії) знаходив левенятам, людей багато для левиці убивав. Він лігво своє здобиччю наповнив, печеру завалив шматками чоловічій плоті.

13. «Я проти тебе, Ниневія — Господь Всемогутній говорить, — багатства твої за димом Я пущу, меч викосить левів твоїх молодих. Я виріжу всю дичину у тому краї, щоб не могли ви полювати, і посланців не буде чутно голоси, які несуть недобру звістку».