Неемія 1 UTT

1. Книга Неемії, сина Ахалії: І сталося в місяці хасеїлі двадцятого року, коли я був у Сузі, у замку,

2. то прийшов Ананій, один із моїх братів, — він і мужі Юди, — і я запитав їх про тих, які збереглися при житті, хто залишився з полонених, і про Єрусалим.

3. А він сказали мені: Ті, які залишилися з переселення, там в країні у великому злі та в приниженні, а стіни Єрусалима знищені, і його брами спалені вогнем.

4. І сталося, коли я почув ці слова, я сів і заплакав, і плакав декілька днів, постив, молився перед Небесним Богом

5. і сказав: Ні, Господи, Боже неба, сильний, великий і грізний, Той, Хто береже завіт і милосердя до тих, які Його люблять і дотримуються Його заповідей!

6. Нехай же буде Твоє вухо чуйним і Твої очі відкритими, щоб почути молитву Твого раба, якою я молюся перед Тобою сьогоднішнього дня і ночі за синів Ізраїля, Твоїх рабів, і визнаю гріхи синів Ізраїля, якими ми згрішили проти Тебе! Я і дім мого батька — ми згрішили!

7. Ми дійсно відступили від Тебе і не дотримувалися заповідей, приписів і судів, які Ти заповів Мойсеєві, Твоєму рабові!

8. Та згадай слово, яке Ти заповів Мойсеєві, Твоєму рабові, кажучи: Якщо ви порушите завіт, Я вас розсію поміж народами.

9. А якщо ви повернетеся до Мене, будете дотримуватися Моїх заповідей і чинитимете їх, то навіть якщо ваше розсіяння буде від краю неба, Я звідти зберу їх і заведу їх у місце, яке Я вибрав, щоб поселити там Моє Ім’я!

10. Вони — раби Твої і Твій народ, яких Ти викупив Твоєю великою силою і Твоєю сильною рукою!

11. Ні, але нехай буде чуйним Твоє вухо на молитву Твого раба і на молитву Твоїх рабів, які бажають боятися Твого Імені, тож дай, щоб пощастило сьогодні Твоєму рабові, дай йому милосердя перед цим чоловіком. А я є підчаший царя.