Неемія 4 UMT

1. Як почув Санваллат, що ми відбудовуємо мур, то дуже розлютився. Він висміював юдеїв

2. перед своїми братами та військом Самарії. Він казав: «Що це роблять ті слабкодухі юдеї? Хіба ж самі вони спроможні? Чи будуть жертви приносити? Чи закінчать роботу за один день? Чи повернуть вони до життя каміння з купи пороху, до того ще й спалене?»

3. Товія, що стояв поруч, додав: «Ту кам’яну стіну, що вони відбудовують, навіть лисиця розвалить, заскочивши!»

4. Я, Неемія, мовив: «Послухай, о Боже наш, як із нас глузують. Пошли їхні збиткування на їхні ж голови. Хай самі вони стануть бранцями в чужій землі.

5. Не прикривай вини їхньої, нехай гріх їхній не залишиться Тобою не помічений, бо вони ображали будівельників».

6. Отож, ми відбудували разом мур навкруги Єрусалиму до половини. Люди були запалені на роботу.

7. Коли Санваллат, Товія, аравійці, аммонійці та люди Ашдода почули, що відбудова муру Єрусалима просувається, що провалини замуровуються, вони страшенно розлютилися.

8. Отож усі вони змовилися піти й напасти на Єрусалим, щоб посіяти там замішання.

9. Але ми молилися нашому Богу й виставили сторожу проти них, яка пильнувала вдень і вночі.

10. Але народ Юдеї сказав: «Робітники виснажені, бо дуже багато уламків. І самим нам ніколи не спромогтися відбудувати мур».

11. Та й наші вороги говорили: «Вони й не знатимуть і не помітять, як ми опинимось поміж них і повбиваємо їх, і зупинимо роботи».

12. Коли ж з усіх усюд приходили юдеї, що жили серед ворогів наших, вони десятки разів казали нам: «Повертайтеся до нас!»

13. Тоді я розставив людей там, де мур найнижчий. Я розташував людей за родами, з мечами, списами та луками.

14. Все оглянувши, я звернувся до шанованих людей, старійшин та всіх інших: «Не бійтеся їх. Пам’ятайте нашого Володаря, великого й могутнього. Бийтеся за братів своїх, за своїх синів і дочок, за жінок ваших та за свої домівки».

15. Коли ж наші вороги почули, що їхні наміри нам відомі, і що Бог зруйнував їхні плани, ми всі повернулися до муру, кожен до своєї роботи.

16. Відтоді половина моїх людей працювала на відбудові муру, а половина тримала напоготові списи, луки, щити й обладунки. Командири стояли за людьми Юдеї,

17. що відбудовували мур. Хто носив колоди, однією рукою тримав колоду, а другою — зброю.

18. У кожного будівельника, коли він працював, збоку висів меч. А біля мене стояв сурмач.

19. Я звернувся до знатних людей, старійшин та всіх інших: «Відбудовчі роботи дуже розширилися, і ми віддалені одне від одного вздовж муру.

20. Хоч де б ви почули сигнал сурмача, збирайтеся там. Наш Бог буде битися на нашому боці».

21. Отак робота тривала, половина людей тримали напоготові зброю від світання до смерку.

22. Тоді ж я сказав людям, щоб кожен зі своїми слугами ночував в Єрусалимі. І так вони будуть сторожею вночі й робітниками вдень.

23. Отож ні я, ні брати мої, ні слуги, ні охоронці, що були зі мною, навіть не роздягалися на ніч, та кожен мав зброю у правій руці.