Неемія 9 UMT

1. На двадцять четвертий день цього місяця люди Ізраїлю зібралися на піст, вдягнені в жалобне вбрання, а голови посипали попелом.

2. Справжні ізраїльтяни відділилися від чужоземців. Вони стояли й зізнавалися в гріхах своїх та своїх пращурів.

3. Вони стояли на призначених для них місцях і читали книгу Закону свого Бога чверть дня. Чверть дня вони сповідували гріхи й поклонялися Господу своєму Богу.

4. Потім левити Ісус, Вані, Кадміел, Шеванія, Вунні, Шеревія, Вані й Кенані стояли на сходах і в один голос звернулися до Господа Бога свого.

5. І левити Ісус, Кадміел, Вані, Гашавнея, Шеревія, Годія, Шеванія і Петагія сказали: «Вставайте й благословіть Господа Бога вашого! Бог вічно жив, І житиме Він вічно! Благословенний іменем Твоїм, піднесений понад хвали й благословення!

6. Ти наш Господь, Ти лиш один. Ти небеса створив, найвищі небеса й зірки, і землю, і усе, що є на ній, моря і все, що в них. У все це Ти вдихнув життя, тож Ангели Небесні поклоняються Тобі.

7. Ти Бог, Господь, Який Аврама вибрав, із Ура вивів, з Вавилона й Авраамом Ти його назвав.

8. Переконався Ти, що він був відданий Тобі. Тому й уклав Ти з ним Угоду: віддати землі ханаанські, хиттійські, аморійські, перизійські, євуситські, ґірґішійські його нащадкам. І Свого слова не порушив, даного Арааму, бо справедливий Ти.

9. Страждання наших предків бачив Ти в Єгипті, мольби про допомогу чув Ти при Червонім морі.

10. Ти показав знамення й дива проти фараона і проти слуг його і всіх людей його землі, бо знав, як наших предків гнобили вони нахабно, й тим досьогодні Ти Своє ім’я увічнив.

11. Ти море розчахнув для них, тож суходолом перейшли вони, а переслідувачів Ти віддав глибинам, пішли вони на дно, немов каміння.

12. Їм вдень були дороговказом хмари, а стовп вогню вночі показував їм шлях.

13. Спустився на Синай і говорив до них з небес, суд праведний їм дав, правдиве вчення заповіді й добрі настанови.

14. Навчив їх про Свою святу суботу, дав заповіти, вчення і закони через слугу Свого Мойсея.

15. Ти дав їм їжу з неба, як були голодні, Ти дав зі скелі воду їм, щоб вгамували спрагу. Ти їм сказав іти й забрати землю, яку Ти їм пообіцяв віддати.

16. Але були пихаті наші предки, не слухали вони Тебе затято.

17. Вони відмовились послухатися, забули чудеса, що Ти творив поміж них. Уперті, вони вибрали вождя, щоб повернутись в рабство до Єгипту. Ти ж Бог, Який простить готовий, Ти дбайливий, на гнів не скорий, сповнений любові. Отож Ти й не полишив їх,

18. хоча вони й зробили металевого боввана й сказали: „Це є Бог, Який нас вивів із Єгипту”.

19. Та в милості Своїй великій Ти їх не лишив у пустелі. Дороговказом вдень був хмарний стовп, вночі дорогу осявав вогненний стовп.

20. Ти дав Свій добрий Дух, щоб вчити їх і не відняв від їхніх уст манну Свою, напоїв водою спраглих.

21. Ти сорок років дбав про них в пустелі, й нічого їм не бракувало. Не зношувався одяг, ноги не спухали.

22. Ти їм віддав і царства, і народи, розподілив між ними землі, і вони посіли землі. Сихона хешбонського й Оґа хешбонського.

23. Нащадків їхніх Ти примножив, мов зірки на небі, привів їх до земель, що передрікав їм й предкам їхнім, щоб прийшли й посіли.

24. Сини прийшли і землю ту посіли, Ти ж підкорив для них всіх мешканців Ханаанської землі. У руки їм віддав Ти ханаанців з царями й жителями їхньої землі, щоби вони чинили з ними що хотіли.

25. Вони забрали всі укріплені міста й родючі землі, помешкання з добром, вже вириті криниці і виноградники, й оливкові гаї, й сади занедбані фруктові. Отож поїли, вдовольнилися і розжиріли, і насолоджувались милістю Твоєю.

26. Та, непокірні, знов повстали проти Тебе, відкинули вчення Твоє, пророків повбивали, які попереджали їх, щоб повернулися до Тебе. Отож вони образили Тебе так сильно.

27. Ти їх віддав у руки їхніх ворогів, які їх гнобили, і в час лихий у Тебе вони благали допомоги. Ти їх почув з небес, і з милості великої Своєї послав рятівників, що їх спасли від ворогів.

28. Та відпочивши, за лихе взялися знову. Ти їх штовхнув у руки ворогів, які їх гнобили страшенно, але як знов звернулися вони до Тебе, Ти їх почув з небес і спас — безмежна Твоя милість.

29. Ти їх попереджав, щоб повернулись до вчення Твого, та, вперті, не послухалися Твоїх наказів. Вони проти Твоїх законів все грішили, проти тих законів, які дають життя людині, що живе за ними, такі ж бо стали вперті, твердолобі й неслухняні.

30. Багато років Ти терплячий був застерігав через пророків Своїм Духом, вони ж не слухалися, то ж Ти віддав їх чужоземцям.

31. Але ж у милості Своїй великій Ти їх не винищив ущент, бо Ти є Бог ласкавий, милосердний.

32. Ти — Боже наш, Великий Боже, могутній і страшний. Ти завжди Своїй Угоді вірний, в любові постійний Ти. Не вважай малими наші труднощі, які спіткали нас: царів, вельмож, священиків, пророків, предків і увесь народ Твій від часу ассирійських ще царів і по сьогодні.

33. Ти був правий у всім, що з нами сталося, чинив Ти в вірності, а ми були лихі.

34. Ані царі, ані вожді, ані священики, ні наші предки не йшли Твоїм шляхом і не зважали геть на заповіти, на попередження, які давав Ти їм.

35. І навіть у царстві своєму, яке Ти їм дав, втішаючись з добра, що Ти послав, на просторі плодючої землі, що дарував Ти їм, вони не служили Тобі, не звертали з лихого шляху.

36. Поглянь, сьогодні ми раби, раби на тій землі, яку Ти нашим предкам дав, щоб насолоджувалися усім, що є на цій землі.

37. Її великі врожаї царям належать, яких над нами Ти настановив за наші всі гріхи. Під їхньою рукою ми й худоба наша, і правлять нами, як їм заманеться, а ми — в страшній біді.

38. Наші вожді, Левити і священики — усі підписують вічну ту Угоду, скріпляючи печаткою».