Неемія 9 UTT
1. На двадцять четвертий день цього місяця зібралися сини Ізраїля в пості та в мішковині і з попелом на своїй голові.
2. І сини Ізраїля відділилися від усякого чужого сина, стали і визнали свої гріхи та гріхи їхніх батьків.
3. І вони стали на своєму місці, прочитали з книги закону Господа, свого Бога, прославляли Господа і поклонялися Господу, своєму Богові.
4. А наступні стали з левітів: Ісус і сини Кадміїла, Сехенія, син Саравія, сини Хананія, і заголосили гучним голосом до Господа, їхнього Бога.
5. І сказали левіти — Ісус і Кадміїл: Устаньте, благословіть Господа, нашого Бога від віку і навіки! І хай благословлять Ім’я Твоєї слави, і хай підносять над усяке благословення і хвалу.
6. І сказав Ездра: Ти Сам єдиний Господь. Ти створив небо, небо небес і все їхнє розташування, землю і все, що є в ній, моря і все, що в них, і Ти все оживляєш, і небесні війська Тобі поклоняються.
7. Ти — Господь Бог! Ти вибрав Аврама, вивів його з країни халдеїв і дав йому ім’я — Авраам.
8. І знайшов його серце вірним перед Тобою, і склав з ним завіт, щоб дати йому та його нащадкам землю ханаанців, хетів, аморейців, ферезейців, євусейців, ґерґесейців. І Ти виконав Свої слова, бо Ти — праведний.
9. Ти побачив приниження наших батьків у Єгипті, і їхній крик Ти почув біля Червоного моря.
10. Ти дав ознаки в Єгипті на фараонові, на всіх його рабах і на всьому народі його землі, бо Ти пізнав, що повелися принизливо з ними, і Ти зробив Собі Ім’я до цього дня.
11. Ти розділив море перед ними, і вони пройшли посеред моря по суші, а тих, які гналися за ними, Ти кинув у глибину, наче камінь у велику воду.
12. Хмарним стовпом Ти вів їх удень, а стовпом вогню — уночі, щоб освітлювати їм дорогу, якою мали іти.
13. Ти спустився на гору Синай і заговорив до них з неба, Ти дав їм праведні суди і праведні закони, приписи та добрі заповіді.
14. Ти об’явив їм Твою святу суботу, Ти заповів їм заповіді, приписи і закон через Мойсея, Твого раба.
15. Ти дав їм хліб з неба — їм досита, і Ти дав їм воду з каменя в їхній спразі. Ти сказав їм увійти успадкувати землю, над якою Ти простягнув Свою руку, щоб їм дати.
16. А вони — наші батьки — згорділи і твердою вчинили свою шию, і не послухалися Твоїх заповідей.
17. Вони відмовилися послухатися і не згадали Твоїх чудес, які Ти вчинив посеред них, і твердою зробили свою шию, і дали початок, щоб повернутися до свого рабства в Єгипті. Ти — Бог, Який прощаєш гріхи, милосердний і милостивий, довготерпеливий і многомилостивий, і Ти їх не залишив.
18. І ще зробили собі вилите теля і сказали: Це боги, які вивели нас з Єгипту. І спричинили великі обурення.
19. Ти ж у Своєму великому милосерді не залишив їх у пустелі. Не забрав від них хмарний стовп удень, щоб вести їх дорогою, і стовп вогню вночі, щоб освітлювати їм дорогу, якою мали іти.
20. Ти дав Твого доброго Духа, щоб навчати їх, і Твою манну Ти не затримав від їхніх уст, і Ти дав їм воду в їхній спразі.
21. Сорок років Ти їх годував у пустелі, не бракувало їм нічого. Одяг їхній не зносився, їхнє взуття не подерлося.
22. Ти дав їм царства, і народи Ти для них розподілив, і вони успадкували землю Сеона, царя Есевона, і землю Оґа, царя Васана.
23. І помножив Ти їхніх синів, як небесні зірки, і Ти їх вів у землю, про яку сказав їхнім батькам, і вони успадкували її.
24. Ти вигубив перед ними тих, хто жив на ханаанській землі, і видав їх, їхніх царів і народи землі в їхні руки, щоб зробити їм так, як до вподоби перед ними.
25. Вони захопили високі міста, і успадкували доми, повні всякого добра, висічені стави, виноградники, оливкові сади і всяке їстівне дерево — дуже багато. І їли, наситилися, розповніли і зажили у Твоєму великому добрі.
26. Та вони змінилися й відступили від Тебе, покинули Твій закон за своїм тілом і повбивали Твоїх пророків, які свідчили між ними, щоб повернути їх до Тебе, і викликали сильний гнів.
27. І Ти видав їх у руки тих, хто їх гнітив, і вони їх засмутили. І в час їхнього смутку вони заволали до Тебе, і Ти почув з Твого неба, і у Твоєму великому милосерді Ти дав їм спасителів і врятував їх з руки тих, хто їх гнобив.
28. Та коли вони отримали спокій, то повернулися, щоб чинити зло перед Тобою. І Ти їх залишив у руках їхніх ворогів, і ті панували над ними. І знову вони заволали до Тебе, і Ти вислухав з неба, і спас їх у Твоєму великому милосерді.
29. І Ти їм засвідчив, щоб повернути їх до Твого закону, та вони не послухалися, але грішили у Твоїх заповідях і в судах, якими, коли їх чинитиме людина, то житиме ними. І дали спини, щоб не слухатися, і твердою вчинили свою шию, і не послухалися.
30. Ти їм терпів багато років і засвідчив їм Твоїм Духом, рукою Твоїх пророків. Та вони не послухали, і Ти видав їх у руки народів землі.
31. Та у Твоєму великому милосерді Ти не зробив їм кінця і не залишив їх, бо Ти є сильний, милосердний і милостивий.
32. Тепер же, Боже наш, сильний, великий, могутній і грізний, Який зберігаєш завіт і Своє милосердя,
33. - Ти праведний в усьому, що найшло на нас, бо Ти вчинив по правді, а ми згрішили,
34. і наші царі, наші володарі, наші священики і наші батьки не виконали Твого закону і не прислухалися до Твоїх заповідей і Твоїх свідчень, якими Ти їм засвідчив.
35. І вони у Твоєму царстві та у Твоїй великій доброті, яку Ти їм дав, на просторій і жирній землі, яку Ти дав перед ними, не служили Тобі й не відвернулися від своїх злих учинків.
36. Ось сьогодні ми і земля, яку Ти дав нашим батькам, щоб їсти її плід, є рабами
37. у царів, яких Ти поставив над нами за наші гріхи, і щоб панували над нашими тілами і над нашою худобою, як їм до вподоби, і ми є у великому смутку.