Числа 22 UMT

1. Тоді вирушили люди Ізраїлю і стали табором на рівнинах Моаву по той бік Йордану від Єрихона.

2. Валак, син Зиппора, побачив усе те, що Ізраїль зробив з аморійцями.

3. Моав дуже злякався того народу, бо були вони численні. Моав тремтів перед народом Ізраїлю.

4. І сказав Моав старійшинам мидіанців: «Зараз ця сила-силенна люду повинищує все довкола нас, немов віл, що поїдає всю траву на пасовиську». Валак, син Зиппора був царем Моаву того часу.

5. Він послав людей до Валаама, сина Беора в Петорі, що над рікою Євфрат, у землі родичів його, щоб запросити їх. І сказали вони: «Поглянь, народ вийшов із Єгипту, поглянь, вони вкрили всю землю й таборилися біля мене.

6. Тож, прийди й прокляни цей народ за мене, бо вони дужчі за мене. Можливо, я спроможуся напасти на них і вигнати їх із землі. Бо знаю, що кого ти благословиш, той благословенний, кого ти клянеш — проклятий».

7. Старійшини Моаву й старійшини Мидіану прийшли з платнею за службу. Прийшли вони до Валаама й переповіли, що сказав Валак.

8. І Валак відповів їм: «Залишайтеся тут сьогодні ввечері, я відповім вам, що Господь мені скаже». Тож старійшини Моаву лишилися з Валаамом.

9. Бог явився Валааму і запитав: «Що то за люди в тебе?»

10. Валаам відповів Богу: «Валак, син Зиппора, цар Моаву, вирядив їх до мене з посланням.

11. Поглянь, народ вийшов із Єгипту і вкрив землю. Тож прийди прокляни їх. Можливо, я спроможуся воювати з ними й вижену їх».

12. Тоді Бог сказав Валааму: «Не йди з ними. Не проклинай цей народ, бо він благословенний».

13. Тож Валаам устав вранці і сказав старійшинам Валака: «Повертайтеся до своєї землі, бо Господь не дозволив мені йти з вами».

14. Старійшини з Моаву повернулися до Валака. І сказали вони: «Валаам відмовився йти з нами».

15. І знову послав Валак старійшин, численніших і поважніших за попередніх.

16. Пішли вони до Валаама і сказали йому: «Ось що Валак, син Зиппора сказав: „Прошу, нехай ніщо не зашкодить тобі прийти до мене.

17. Я вельми вшаную тебе і зроблю все, що ти скажеш. Будь ласка, прийди і прокляни народ цей за мене”».

18. Тоді Валаам відповів посланцям Валака: «Навіть коли б Валак віддав мені дім свій, повний срібла і золота, я не міг би переступити наказ Господа Бога мого, не міг би вчинити ні мале, ні велике.

19. Але, будь ласка, лишайтеся тут сьогодні, як і інші раніше, і я дізнаюся, що Господь мені скаже».

20. Тієї ночі Бог явився Валааму і сказав йому: «Якщо ці люди прийшли, щоб запросити тебе піти з ними, піднімись і йди з ними, але ти мусиш робити тільки те, що Я тобі накажу».

21. Тож Валаам підвівся вранці і осідлав свою ослицю. І пішов він з вождями Моаву.

22. Гнів Господній розгорівся за те, що він пішов. Тож Ангел Господній став перед ним на дорозі, щоб зупинити його. Валаам їхав на ослиці. З ним було двоє його слуг.

23. Коли ослиця побачила Ангела Господнього, що стояв на дорозі з оголеним мечем у руці, вона звернула з дороги й пішла полем. Валаам ударив ослицю, щоб примусити її знову повернути на дорогу.

24. Тоді Ангел Господній став на вузькій стежинці між двома виноградниками з огорожею по обидва боки.

25. Коли побачила ослиця Ангела Господнього, притиснулася до огорожі й придавила ногу Валаама, тож він знову вдарив її.

26. Тоді Ангел Господній знову пішов уперед і зупинився у вузькому місці, де неможливо було звернути ні праворуч, ані ліворуч.

27. Побачивши Ангела Господнього, ослиця лягла під Валаамом. Валаам розгнівався і вдарив ослицю палицею.

28. Тоді Господь розтулив рота ослиці, і вона сказала Валааму: «Що я тобі зробила, що ти тричі вдарив мене?»

29. Валаам відповів ослиці: «Бо ти збиткуєшся з мене. Коли б був у мене в руці меч, я б зараз же вбив тебе».

30. Тоді ослиця сказала Валааму: «Хіба я не твоя ослиця, на якій ти їздив усе життя своє аж до цього дня? Хіба я тебе колись підводила?» І Валаам відповів: «Ні».

31. Тоді Господь розкрив очі Валааму, і той побачив Ангела Господнього, що стояв на дорозі, тримаючи оголений меч у руці. Тож він схилив голову і впав долілиць.

32. Тоді Ангел Господній сказав йому: «Чому ти тричі вдарив свою ослицю? Поглянь, я сам прийшов, щоб зупинити тебе, бо путь твоя хибна для Мене.

33. Коли ослиця побачила Мене, вона звертала від Мене тричі. Якби вона не звернула від Мене, Я б тебе, безумовно, вже давно вбив, а її б лишив живою».

34. Тоді Валаам сказав Ангелу Господньому: «Я згрішив, бо не знав, що Ти стоїш на дорозі, щоб зупинити мене. Але зараз, якщо це не подобається тобі, я поверну назад».

35. То Ангел Господній сказав Валааму: «Йди з цими людьми, але говори тільки те, що Я накажу тобі». Тож Валаам пішов із вождями Моаву.

36. Коли Валак почув, що Валаам наближається, він вийшов йому назустріч у місто Ір-Моав, що при самісінькому моавському кордоні, що його утворює ріка Арнон.

37. Валак сказав Валааму: «Хіба я не посилав по тебе? Чому ти не приходив до мене? Хіба я не здатний вшанувати тебе?»

38. Тоді Валаам відповів Валаку: «Дивись, ось я прийшов до тебе. Хіба можу я промовити хоч щось? Я казатиму те, що Бог вкладає в уста мої».

39. І пішов Валаам з Валаком і прийшли вони до Киріат-Гузота.

40. Валак приніс у жертву велику рогату худобу й овець і послав пожертву Валааму та старійшинам, що були з ним.

41. Вранці взяв Валак Валаама й привів його до Бамот-Ваала. Звідти він міг побачити частину народу Ізраїлю.