Числа 22 UTT

1. Ізраїльські сини рушили далі й отаборилися на заході Моава, біля Йордану, напроти Єрихона.

2. І коли Валак, син Сепфора, побачив усе, що вчинив Ізраїль аморейцеві,

3. то Моав дуже злякався народу, бо той був численним; і занепав духом Моав від вигляду ізраїльських синів.

4. І сказав Моав мідійській раді старійшин: Тепер ця громада виїсть усіх, хто довкола нас, як виїдає віл траву на рівнині. А Валак, син Сепфора, був у ту пору царем Моава.

5. І він послав послів до Валаама, сина Веора із Фатура, що біля ріки, на землі синів його народу, аби покликати його такими словами: Ось, з Єгипту вийшов народ і ось, вкрив поверхню землі й став табором поруч зі мною.

6. Тож тепер прийди і прокляни мені цей народ, бо він сильніший за нас. Може, спроможемося побити декого з них і вигнати їх із землі. Бо я знаю, що, кого ти поблагословиш, той — благословенний, а кого ти проклянеш, той — проклятий.

7. Тож моавська рада старійшин і мідійська рада старійшин пішли, а в їхніх руках — дарунки за чаклунство, і прийшли вони до Валаама, та й переказали йому слова Валака.

8. А він сказав їм: Перебудьте тут ніч, і я передам вам справу, як скаже мені Господь. Тож князі Моава залишалися у Валаама.

9. І прийшов Бог до Валаама і сказав йому: Хто ці люди, які з тобою?

10. А Валаам сказав Богові: Валак, син Сепфора, царя Моава, послав їх до мене, кажучи:

11. Ось, вийшов народ з Єгипту, і ось, вкрив поверхню землі, і став табором поруч зі мною. А тепер приходь і прокляни його мені! Можливо я зможу розбити його і вигнати його із землі.

12. І сказав Бог Валаамові: Не підеш з ними і не проклинатимеш народ, бо він — благословенний!

13. Уставши вранці, Валаам сказав князям Валака: Поспішайте назад до вашого володаря. Бог не дозволяє мені йти з вами!

14. Тож князі Моава встали, пішли до Валака і сказали: Не хоче Валаам приходити до нас.

15. Тоді Валак знову послав старійшин — у більшій кількості й поважніших за тих.

16. Вони пішли до Валаама і кажуть йому: Так говорить Валак, син Сепфора: Благаю тебе, не вагайся прийти до мене!

17. Бо Я дійсно виявлю тобі шану, і все, що лише скажеш, зроблю для тебе. Тож приходь і прокляни мені цей народ!

18. Валаам відповів і князям Валака сказав: Хоча б Валак дав мені повний свій дім срібла та золота, то і тоді я не зміг би порушити наказу Господа Бога, щоби зробити те — мале чи велике в моєму розумі.

19. А тепер залишіться тут і цієї ночі, — дізнаюся, що продовжить Господь мені говорити.

20. Уночі ж Бог прийшов до Валаама і сказав йому: Якщо ці люди прийшли покликати тебе, то встань і слідуй за ними. Але виконаєш тільки те слово, яке Я сповіщу тобі.

21. Тож Валаам, уставши вранці, засідлав свою ослицю і пішов із князями Моава.

22. Та Бог запалав гнівом через те, що він пішов, і Божий ангел постав, щоб перешкодити йому. А він сидів на своїй ослиці, і двоє його рабів подорожували з ним.

23. Коли ослиця побачила Божого ангела, який з оголеним мечем у руці стояв напроти на дорозі, то ослиця звернула з дороги і вийшла на поле. Тож він, щоб повернути її на дорогу, ударив ослицю палицею.

24. А Божий ангел став у проході між виноградниками: огорожа із цього боку й огорожа з того боку.

25. Ослиця, побачивши Божого ангела, притиснулася до стіни, та й защемила ногу Валаама. І він далі продовжував бити її.

26. А Божий ангел перейшов далі і став у вузькому місці, в якому неможливо було звернути ні праворуч, ні ліворуч.

27. Ослиця ж, побачивши Божого ангела, лягла під Валаамом. Тоді Валаам розлютився, та й ще раз вдарив ослицю палицею.

28. Після цього Бог відкрив уста ослиці, і вона промовила до Валаама: Що я зробила тобі, що ось уже втретє вдарив мене?

29. А Валаам сказав ослиці: Бо ти поглумилася з мене! Коли б я мав меч у своїй руці, я б тебе зараз убив!

30. Тоді ослиця каже Валаамові: Хіба я не твоя ослиця, на якій їздиш від своєї молодості аж до сьогодні? Чи хоч коли-небудь виявила я неповагу до тебе таким чином? Він же відповів: Ні.

31. І Бог відкрив очі Валаамові, і він бачить Божого ангела, який стоїть на дорозі, а в його руці — оголений меч. Схилившись, він поклонився своїм обличчям.

32. А Божий ангел йому сказав: Чому ось уже втретє вдарив ти свою ослицю? Гляди, я вийшов, щоб протистояти тобі, бо твій шлях — недобрий переді мною.

33. Ослиця, побачивши мене, звернула від мене ось уже втретє. І якщо б вона не звернула, я зараз убив би тебе, а її залишив при житті.

34. У відповідь Валаам сказав Господньому ангелові: Згрішив я, бо я не знав, що ти стояв на дорозі напроти мене! Тепер же, якщо тобі не подобається, я повернуся!

35. Та Божий ангел сказав Валаамові: Іди з цими людьми! Тільки будеш остерігатися, щоб слово, котре я скажу тобі, — саме його проголосити. І Валаам пішов з князями Валака.

36. Коли Валак почув, що йде Валаам, то вийшов йому назустріч до міста Моава, що на околицях Арнона, на межі околиць.

37. І сказав Валак Валаамові: Хіба я не посилав по тебе, щоб тебе покликали? Чому ти не приходив до мене? Чи справді я не зможу вшанувати тебе?

38. А Валаам відповів Валакові: Ось, я прийшов до тебе тепер! Чи здатний буду сказати щось? Слово, яке вкладе Бог у мої вуста, — саме його промовлятиму!

39. І Валаам з Валаком пішли, вони пішли до міст і сіл.

40. Валак приніс у жертву овець та бичків і послав їх Валаамові та князям, які були з ним.

41. І сталося, вранці Валак, узявши Валаама, вивів його до стовпа Ваала і звідти показав йому деяку частину народу.