Числа 35 UMT

1. І сказав Господь Мойсею на рівнинах Моаву біля Йордану навпроти Єрихона:

2. «Накажи народу Ізраїлю, щоб надали левитам міста, де жити, як частку їхньої спадщини, аби вони її успадкували, і щоб дали левитам пасовиська довкола їхніх міст.

3. Міста будуть їм для проживання, а пасовиська — для їхніх отар і худоби.

4. Пасовиська при містах, які ви дасте левитам, простягатимуться від міських мурів у всі боки на тисячу ліктів.

5. Відміряйте за межами міста дві тисячі ліктів на схід, дві тисячі ліктів на південь, дві тисячі ліктів на захід, дві тисячі ліктів на північ. Місто буде посередині. Це будуть пасовиська при їхніх містах.

6. Поміж міст, виділених левитам, буде шість міст-схованок, де надаватиметься притулок тим, хто вбив ненавмисне, щоб він сховався там. Крім них, дасте левитам іще сорок два міста.

7. Тож усього ви віддасте левитам сорок вісім міст разом з пасовиськами.

8. Ті міста, які ви дасте із спадщини народу Ізраїлю, візьміть більше від більших колін, і менше — від менших. Кожне коліно дасть левитам із своїх міст відповідно до того, що успадкує».

9. І сказав Господь Мойсею:

10. «Скажи народу Ізраїлю: „Коли перейдете Йордан у землю Ханаанську,

11. виберіть собі міста, що будуть вам містами-схованками. Той, хто ненавмисне вб’є когось, може туди втекти.

12. В тих містах ви зможете знайти порятунок від родича вбитого, який прагне покарати вбивцю. Але вбивцю не стратять, доки він не стане перед громадою на суд.

13. Шість міст, які ви віддасте, будуть містами притулку для вас.

14. Віддасте три міста на східному боці Йордану і три міста в землі Ханаанській, на захід від Йордану. Це будуть міста-схованки.

15. Ці шість міст будуть містами притулку і для народу Ізраїлю, і для чужинців, що живуть серед вас. Кожен, хто ненавмисне вб’є людину, може туди втекти.

16. Якщо чоловік вдарив іншого залізним знаряддям так, що той помер, то він убивця. Вбивця мусить бути покараний на смерть.

17. Якщо він забив іншого каменем на смерть, і той помер, тоді він убивця. Вбивця мусить бути покараний.

18. Якщо він ударив іншого дерев’яним знаряддям, що спричинило смерть, то він убивця. Вбивця мусить бути покараний на смерть.

19. Близький родич померлого повинен убити вбивцю. Коли він зустріне вбивцю, повинен убити його.

20. Якщо він із ненавистю його штовхне або навмисне кине в нього щось, так що той помре,

21. або якщо він у люті вдарить його рукою так, що той помре, тоді той чоловік убивця. Убивцю треба покарати на смерть. Той чоловік — убивець. Близький родич мусить убити вбивцю, коли зустріне його.

22. Але якщо випадково, без ненависті, він штовхне його або ж кине чимось у нього ненавмисне,

23. або впустить камінь, не помітивши, а камінь упаде на нього так, що той помер, а він не був ворогом йому і не мав наміру завдати йому шкоди,

24. тоді громада розсудить убивцю і родича вбитого згідно з цими настановами.

25. Громада врятує вбивцю від руки кровомесника і відішле його до міста-схованки, куди він утече. Він мусить лишатися там до смерті первосвященика, помазаного святою оливою.

26. Та якщо вбивця вийде за межі міста-схованки, до якого втік,

27. і кровомесник знайде його за межами міста-схованки, тоді кровомесник може вбити вбивцю. І він не буде винний у вбивстві.

28. Бо він мусить жити у своєму місті-схованці до смерті первосвященика. Після смерті первосвященика убивця може повернутися на свою власну землю.

29. Відтепер це буде вам законом правосуддя, хоч де б ви жили.

30. Кожного, хто вб’є людину, можна покарати тільки за показаннями свідків. Але нікого не можна засудити на смерть за показаннями одного свідка.

31. Не беріть викупу за життя вбивці, якого засудили на смерть, бо його слід покарати на смерть.

32. Не беріть викупу за того, хто втік до міста-схованки, щоб він міг повернутися жити в своїй землі до смерті первосвященика.

33. Не ганьбіть землю, де живете, бо кров оскверняє землю, і ніщо не очистить її від пролитої на неї крові, крім крові того, хто пролив кров.

34. Не робіть нечистою землю, де живете, де Я Сам живу серед вас. Бо Я, Господь, живу серед народу Ізраїлю”».