Овдій 1 UMT

1. Ось з’ява, яка була Овдію. Ось що Господь мій Бог сказав про Едом: «Почули ми звістку від Господа й послав Він посланця сказати усім народам: „Війною ми підемо на Едом”.

2. І Я зроблю тебе, Едоме, найменшим між народів, і зневажатимуть тебе усі надміру.

3. Погорда серця твого обдурила тебе, того, хто мешкає в щілинах неприступних скель, чий дім — гора висока, бо думав ти: „Хто може мене скинути униз на землю?”»

4. Ось що говорить Господь: «Навіть якщо літаєш ти високо, немов орел, та гніздо в’єш собі серед зірок, звідти скину Я тебе.

5. Тебе вщент зруйновано буде: до тебе злодії прийдуть, грабіжники вночі наскочать, та заберуть усе, що либонь забажають. Коли наймити у виноградниках твоїх збирають врожай, вони залишають де-кілько грон на лозі.

6. Але вороги пильно шукатимуть скарби таємні, які приховував Ісав, та, знайшовши їх, пограбують усе, нічого не залишать!

7. Всі, з ким Угоду маєш, гнатимуть тебе аж до кордону, обдурять спільники тебе і переможуть. І друзі, з ким ти хліб ділив, на тебе наготують пастку, говорячи: „Він нічого не запідозрює!”»

8. «Хіба не буде так, — Господь говорить, — що в день той мудрих геть Я вигублю з Едому, і розумних вижену із гір Ісава.

9. І навіть воїни твої, Темане, злякаються, бо вбито буде їх в горах Ісава.

10. За кривду свого брата Якова тебе покриє сором, і вигублений будеш ти повік.

11. Того дня, коли ти осторонь стояв, й Ізраїлю не пропонував допомоги, коли чужинці захопили все добро його, коли ввійшли ті зайди в його брами і розіграли жеребом Єрусалима долю, а ти, Едоме, в той день був як один із них, чекаючи на частку свою.

12. В той день було не варто зловтішатись із горя брата Якова, не слід тобі в той день було радіти з гибелі народу Юди, не слід було хвалитися в день їхнього нещастя.

13. Не слід тобі було заходити до брами Мого народу в день його страждань. Не варто було зловтішатися з його біди у день, коли його спіткало лихо. Не слід було забирати його добро під час його біди.

14. Не слід тобі було стоять на перехресті, щоб не пускати втікачів, не слід було тобі віддати ворогам усіх, хто уцілів у день нещастя.

15. Бо наближається Господній день до всіх народів. Як ти вчинив, так і з тобою вчинять, твої діла впадуть на голову твою.

16. Бо так, як ви пролили кров на горі Моїй святій, так і інші народи проллють і вашу кров. Вам прийде кінець, начебто вас ніколи й не було!

17. Та на горі Сіон залишаться вцілілі, гора Сіон і далі лишиться святою, й народ Якова знов володітиме майном своїм.

18. І буде він, народ Якова, вогнем, народ Йосипа — полум’ям, а народ Ісава — соломою, який перетвориться на попіл, бо спалять й пожеруть його вони». «І жодного, хто вижив, не лишиться в Ісавовому домі, — так Господь звелів. —

19. Й народ Неґева заволодіє горами Ісава, народ з підгір’я завоює филистимські землі. Цей народ мешкатиме на землях Ефраїма, та на рівнинах Самарії, а Веніамин — в Ґілеаді.

20. А військо ізраїльських вигнанців заволодіє ханаанцями аж до Зарефата. А вигнанці з Єрусалима в Сефараді завоюють міста Неґеву.

21. А визволителі зійдуть на Сіон, та керуватимуть народом, який живе на горі Ісава. Та все ж, те царство належатиме Господу».