Приповісті Соломонові 18 UTT
1. Людина, яка бажає відлучитися від друзів, шукає приводу, вона повсякчас буде в погорді.
2. Той, кому бракує розуму, не має потреби в мудрості, оскільки він радше керується безумством.
3. Як тільки безбожний зануриться в глибочінь зла, він нехтує всім, — і навідуються до нього непошана і зневага.
4. Слово в серці людини — мов глибока вода; ріка і джерело життя вирують.
5. Не добре бути в захопленні від безбожних, так само, як і несправедливо перекручувати правду на суді.
6. Губи нерозумного доводять його до зла, його зухвалі уста накликають смерть.
7. Уста нерозумного — це його погибель, а його губи — пастка для його душі.
8. Ледачих гне додолу страх, а душі жінкоподібних чоловіків голодуватимуть.
9. Хто себе не виправить у своїх справах, — той брат свого мучителя.
10. Господнє Ім’я — у величі сили; тож праведні, які линуть до Нього, отримують велич.
11. Маєток багатого — це укріплене місто, а велика його слава дає велику тінь.
12. Перед знищенням стає гордим серце людини, а перед прославленням воно стає покірним.
13. Коли хто відповідає, перш, ніж вислухає, — такому ганьба і сором.
14. Розумний слуга гасить гнів людини. А хто підтримає малодушну людину?
15. Серце розумного здобуває знання, і вуха мудрих шукають розуміння.
16. Дарунок людини поширює її володіння і садовить її поряд з можновладцями.
17. Праведний є власним обвинувачем у вступній промові на суді. Та нападає обвинувач — і сам стає оскарженим.
18. Жереб кладе край незгоді й між володарями визначає границі.
19. Коли братові допомагає брат, тоді він стає, як добре укріплене, високе місто, — сильний, наче збудований на міцному фундаменті царський палац.
20. Плодами своїх уст людина наповнює своє черево, — плодами своїх губ вона насититься.
21. Смерть і життя — у владі язика; ті, хто над ним панує, споживатимуть його плоди.
22. Хто знайшов добру жінку, знайшов милість, і від Бога він отримав радість. 22aХто виганяє добру жінку, той викидає добро, а хто тримається перелюбниці, той безумний і безбожний.