Приповісті Соломонові 20 KUL

1. Вино - зрадник; напитки - буйність; хто на них надиться - безумний.

2. Царська грізьба - як би рик левин; хто його до гнїву будить, шкодить собі самому.

3. Хто сварку залишує, той честь здобуває; кожен дурень до сварки горячиться.

4. Лїнивий в осени не оре й не скородить; розглядаєсь лїтом - аж нема нїчого.

5. В серцї людськім задуми - мов вода глибока, та чоловік розумний вичерпає її.

6. Многих людей величають милосерними, та правдивого чоловіка хто находить?

7. Праведник ходить в своїй невинностї: щасливі й дїти його послї його.

8. Коли царь самий на судейському престолї засїдає, то й все ледаче очима своїми розганяє.

9. Хто може сказати: Серце я очистив, - я чистий від гріха мого?

10. Не однакова вага, не однака міра, одно і друге - гидота Господеві.

11. Можна вже хлопя пізнати з того, чим занимається, чи праві і чисті будуть учинки його.

12. Ухо, що чує, й око, що бачить - одно й друге сотворив Господь.

13. Не люби спати, щоб не дознав злиднїв; май отворені очі, й будеш наїден хлїбом.

14. Не добре! пусте! гудить, хто купує, а як одійде, - хвалиться.

15. Буває много золота й перел, та найдорожша знадоба - уста розумні.

16. Бери одежину його, бо він ручавсь за чужого; за приблуду бери від його заліг!

17. Солодкий зразу чоловікові хлїб, неправдою нажитий, та й на впослї в його ротї піску повно буде,

18. Задуми вдаються аж по добрій радї, а по радї ще далї воюйся.

19. Хто переносить і відкриває тайни, та рот широко отвирає, з тим не братайся.

20. Хто лихословить отцеві й матері своїй, того сьвічник погасне в глухій темряві.

21. Майно, зразу скоро набуте, не буде опісля благословенне.

22. Не говори: "За зло я самий віддам"; полиши се Господеві, - він охоронить тебе.

23. Гидота Господу вага лукава, та й невірна міра - йому противна.

24. Всї ступнї людські Господь справляє; чоловікові ж - як узнати дорогу свою?

25. Се сїть людинї - сквапно обіт складати, а послї обіту - роздумовати.

26. Мудрий царь вивіє безбожних, а потім колесом своїм по них покотить.

27. Господень сьвічник - се дух чоловічий, що вивідує всї глибини серця.

28. Любов і правда царя оберегають, престола він свого любовю підпирає.

29. Слова молодих - їх сила, а окраса старих - їх сивий волос.

30. Рани від побоїв - се лїк проти зла, та й удари, що доходять аж до самої утроби.