Приповісті Соломонові 20 UTT
1. Вино не знає міри, пияцтво — буйне; і кожний, хто з ним має справу, виявиться нерозумним.
2. Погроза царя не відрізняється від люті лева; хто дражнить його, грішить проти своєї душі.
3. Уникати сварок — честь для людини, а кожний нерозумний вплутується в них.
4. Коли докоряють ледачому, він не соромиться, — так само, як і той, хто в жнива позичає пшеницю.
5. Задуми серця людини — то глибока вода, та розумна людина її вичерпає.
6. Людина — щось величне! Великої ціни милосердна людина! Та важко знайти вірну людину!
7. Хто бездоганно живе в праведності, залишить своїх дітей щасливими.
8. Коли на троні сидить праведний цар, не повстане перед його очима ніяке зло.
9. Хто може похвалитися, що має чисте серце, або хто впевнено скаже, що він вільний від гріхів? 9aХто обмовляє батька чи матір, того світильник погасне, і зіниці його очей бачитимуть лише пітьму. 9bЧастка, поспішно отримана на початку, врешті-решт не матиме благословення. 9cНе говори: Я помщуся ворогові! Але чекай на Господа, щоб Він тобі допоміг.
10. Вага, що недоважує чи переважує, і подвійна міра, — те й друге нечисте перед Господом.
11. І якщо хтось робить такі принципи своїм способом життя, то юнак буде пов’язаний зі святим, і дорога його буде прямою.
12. Вухо чує, і око бачить, — те й друге — творіння Господнє.
13. Не люби зводити наклепи, щоб ти не був відкинений. Розплющ свої очі — і наповнишся вдосталь хлібом.
23. Двоякі гирі — огида для Господа, і оманлива вага — не до вподоби Йому.
24. У Господі спрямовуються кроки людини. То як же смертному зрозуміти свої дороги?
25. Пасткою для людини є поспішно посвячувати дещо зі свого добра, і вже після молитви доводиться каятися.
26. Мудрий цар відсіває безбожних, — він накладе на них колесо.
27. Дух людини — світло Господа, Він досліджує закутки нутра.
28. Милосердя і правда — охорона царя, вони праведністю оточуватимуть його трон.
29. Мудрість — окраса молодих, а сивина — слава старців.
30. Синці та побої спадають на злих, а рани проникають у закутки нутра.