Приповісті Соломонові 24 KUL

1. Нехай тебе до злих людей не пориває, анї бажай товаришувати з ними,

2. Бо в серцї в них насильство, а уста їх говорять лихе.

3. Мудрістю уладжуєсь дім, і розумом скріпляєсь,

4. Знаннє же сповняє внутро його всяким дорогим і прекрасним майном.

5. Мудрий чоловік потужен, і розум піддержує силу в чоловіка.

6. Тим то й війну веди з розвагою, а добрий конець буде, як буде доволї нарад.

7. Про дурного мудрість - річ надто висока, й в брамі* нї пари він із уст не пустить.

8. Хто задумає заподїяти лихо, того й лиходїєм називають.

9. Помисл дурноти - гріх; зрадник - людям гидота.

10. Коли ти в бідї показавсь безсилком, то бідна сила в тебе.

11. Рятуй тих, що їх на смерть ведуть, а тих, що їх засуджено на страченнє - чи ж покинеш їх?

12. Скажеш може: Ми про се не знали! Та, може, й той не знає, що вивідує серця? Той, що дивиться тобі в душу, той се знає, й відплатить чоловікові по вчинках його.

13. Їж, сину мій, мед, бо він смачний, й крижку, бо солодка вона піднебенню:

14. Оттаке й спізнаннє мудростї для душі твоєї. Як ти вже знайшов її, то й придбав будущину ти, й надїя твоя не даремна.

15. Безбожний! не задумуй лиха на домівку праведного, й не пустош місця спокою його,

16. Бо праведний впаде сїм раз - і встане, безбожні же впадуть у погибель.

17. Як ворог твій впаде, не радуйсь, і не веселись у серцї, як він спотикнеться;

18. А то побачить Господь і невгодно буде воно йому, й одверне гнїв свій від його.

19. Не сердься на лиходїїв, і не завидуй безбожним,

20. Бо лихого будущина пропаща, а сьвітильник безбожних загасне.

21. Мій сину! Господа й царя твого страхайся; з ворохобниками не товаришуй,

22. Бо нагло прийде погибель від них, - і біду від обох - хто її наперед узнає?

23. Сказано ще й се мудрими: Вважати в судї на особу - се погано.

24. Хто винуватому скаже: "Ти невинен", того клясти ме люд, того зненавидить народ;

25. Хто ж викаже його вину, тих будуть любити й благословити.

26. Хто відказує по правдї, наче в уста цїлує.

27. Упорай перш твої поза домом справи, упорай перш усе на твойму полі, а тодї вже й в твоїй домівцї розпоряджуй.

28. Не будь льживим на ближнього твого сьвідком; чого ж бо тобі оманювати устами твоїми?

29. Не говори: Як він менї вчинив, так само й я йому вчиню: відплачу чоловікові по вчинкам його.

30. Йшов я раз попри поле чоловіка лїнивого, й уз виноградний сад чоловіка скупоумного:

31. Дивлюсь - терниною все позаростало, земля кругом кропивою окрилась, а камінна огорожа розвалилась.

32. Споглянув я й взяв се до серця, споглянув та й навчивсь такій пересторозї:

33. Не довго будеш спати, не довго дрімати; не довго - згорнувши руки, полежиш, -

34. Аж ось прийде, мов прихожий, вбожество твоє, й нужда твоя - мов чоловік оружний.