Приповісті Соломонові 31 UMT

1. Висловлювання Лемуела, царя Масси, яких його навчала мати:

2. Послухай, сину, вислухай, дитя мого лона! Послухай-но, сину, обітниці мої!

3. На жінок не розтрачуй свою чоловічу силу, не віддавайся палко тим жінкам, які гублять царів.

4. Не годиться царям, Лемуеле, пити вино хмільне, ані правителям віддаватися трункам міцним,

5. щоб не напитися й не забути про закон, щоб не змінити права, які мали пригноблені.

6. Дайте хмільного напою вмираючим, вино пропонуйте всім, кого охопив відчай.

7. Нехай собі п’є й забуде про бідність, нехай не тримає у серці лиха свого.

8. Розтули уста на захист тих, хто говорити про себе не може, захисти права всіх, хто жертвою випадку став.

9. Розтули уста і справедливий присуд винеси, на захист прав пригноблених, нужденних стань.

10. Хто знайде собі ідеальну дружину? Ніякі коштовності її не варті!

11. Довірився їй серцем чоловік, їй завдяки не матиме нужди ні в чому.

12. Лише добро вона йому несе, нічим не зашкодить, щодня свого життя.

13. Вона шукає вовни, льону, і з радістю рукам своїм спокою не дає.

14. Мов торговельні судна, що борознять усі моря, вона приносить хліб щоденний для родини.

15. Ще ніч глуха — вона вже на ногах, готує для родини добру їжу, прислузі роздає роботу.

16. Вона задумує купити землю, ось приглянувся добрий лан. Із плоду рук своїх вона насадить виноградник.

17. Вона придасть наснаги стегнам для тяжкої праці і зміцнить свої руки.

18. Вона прекрасно розуміє: праця її — на користь. Світильник не згасає навіть уночі.

19. Вона бере у руки прядку, веретено в її долонях.

20. Убогим вона руку подає, і до нужденних простягає руки.

21. Не страшно їй за рідних, коли сніг надворі, бо кожний має тепле, гарне вбрання.

22. Вона на ліжко покривало шиє, сама вбирається в тонке полотно.

23. Її чоловіка шанують у міській громаді, серед старійшин міста він сидить.

24. І полотняний одяг шиє, продає його, купцям постачає пояси.

25. Гідність і силу кожен у ній побачить, вона упевнено прийдешній день зустріне.

26. Її вустами мудрість промовляє, наука гідна на її устах.

27. Вона стежить за ладом в оселі, без діла хвильки не сидить.

28. Діти встають, благословляють її, її похвалить щиро чоловік.

29. Багато в світі є жінок достойних, але не порівняти жодну з них з тобою.

30. Оманлива чарівність, а краса не вічна, лиш жінка богобоязна завжди буде в шані.

31. Воздай належне за плоди невтомних рук її і привселюдно вихваляй її за працю.