Приповісті Соломонові 6 UTT
1. Сину! Якщо ти поручився за свого друга, то передав свою руку ворогові.
2. Власні уста — міцна пастка для людини; вона попадає в тенета через губи власних уст.
3. Сину, чини те, що я тобі наказую: рятуйся, інакше через свого друга попадеш у руки злих людей; іди, не занепадай, та й друга свого, за якого ти поручився, розворуши!
4. Не давай сну своїм очам, — не дозволяй задрімати своїм повікам,
5. аби спастися, наче сарна з тенет чи пташка із сильця.
6. Піди до мурашки, ледарю, та, спостерігаючи за її дорогами, переповнись заздрощами й стань мудрішим за неї.
7. Адже вона і землею не наділена, і наглядача не має, і під володарем не перебуває,
8. але вона влітку готує багато їжі, — у час жнив робить запаси. 8aАбо піди до бджоли і навчися працелюбності — як старанно вона виконує свою роботу! 8bПлоди її праці використовують для здоров’я і царі, і прості люди, — вона всіма улюблена і славна. 8cХоча незначна в неї сила, оскільки вона шанувала мудрість, то була звеличена.
9. Доки, ледарю, будеш лежати? Коли вже прокинешся зі сну?
10. Трохи поспиш, трохи посидиш, ще трохи подрімаєш, склавши руки на грудях,
11. тоді находить на тебе, мов поганий подорожній, убогість, і, мов добрий бігун, — нужда. 11aЯкщо ж не будеш лінивим, то прийдуть твої жнива, наче джерело, а нужда втече, як поганий бігун.
12. Нерозумний і злочинний чоловік ходить недобрими дорогами.
13. Він підморгує оком, дає знак ногою і підказує знаками на пальцях,
14. а лукавим серцем повсякчас кує зло. Такий влаштовує колотнечу в місті.
15. За це раптово прийде його погибель, смерть і безповоротне знищення.
16. Він радий усьому, що Господь ненавидить, тож і загине через нечестивість своєї душі.
17. Погляд гордого, злий язик, руки, що проливають кров праведного,
18. серце, що затіває злі задуми, ноги, що поспішають чинити зло.
19. Фальшивий свідок розпалює неправду і насилає позови на братів!
20. Сину, дотримуйся настанов свого батька і не відкидай порад своєї матері.
21. Назавжди прикріпи їх до своєї душі, повісь на свою шию.
22. Коли йтимеш — веди її, і нехай буде вона з тобою! А як спатимеш, нехай тебе береже, щоб і коли встанеш, говорила з тобою.
23. Адже заповідь закону — це світильник і світло, а картання і повчання — дорога життя,
24. аби вберегти тебе від одруженої жінки — від підступності язика чужої.
25. Щоб тебе не поборола зваблива краса, щоб ти не був зведений своїми очима, не був захоплений її повіками.
26. Адже ціна повії — така, як однієї хлібини, та жінка вловлює дорогоцінні душі чоловіків.
27. Чи набере хто жару за пазуху, а одягу не попалить?
28. Або чи може хто ходити по палючому вугіллі, та не попекти ніг?
29. Так само з тим, хто входить до заміжньої жінки, — жоден з тих, хто торкнеться її, не залишиться невинним.
30. Не дивно, якщо кого зловлять, коли краде; адже краде, щоб наситити душу, яка голодує.
31. Та коли піймають, віддасть усемеро! Віддавши все своє майно, він визволить себе.
32. А перелюбник через брак розуму губить свою душу,
33. терпить біль і ганьбу — і його ганьба не зніметься повік.
34. Адже гнів її чоловіка сповнений ревнощів. Він не пощадить в день суду,
35. жодний викуп не втамує ворожнечі, не вгамується численними дарами.