Приповісті Соломонові 8 KUL

1. Чи ж премудрість не покликує, чи розум не знїмає свій голос?

2. Вона стає на високих місцях, при дорозї, та на роздорожжях;

3. Вона кличе коло воріт при ввіходї в місто, коло ввіходу в самі двері:

4. Люде, се до вас я покликую, до синів чоловічих мій голос!

5. Навчайтесь, нерозумні, мудростї, і ви, глупі - розуму!

6. Слухайте, бо я про важне говорити буду, й сама се правда, що уста мої виповідають.

7. Бо саму правду говорить язик мій, а все, що безбожне, - гидота устам моїм.

8. Всї слова уст моїх справедливі; нема в них облуду анї омани.

9. Всї вони ясні тому, хто має розум, і справедливі для тих, що знання набули.

10. Прийміть мою науку над срібло раднїще, знаннє моє ви цїнуйте над золото щире;

11. Мудрість бо над перли дорожша, й нїчо, що можна бажати, з нею не зрівняєсь.

12. Я, премудрість, пробуваю з розумом і шукаю розважливого знання.

13. Страх Господень - значить ненавидїти зло; гордощі, високомірність, зла путь і двоязичні уста менї ненависні.

14. В мене рада й правда, я - розум, у мене сила.

15. Мною й царі царюють і праводавцї встановляють справедливість;

16. Мною правлять князї й вельможні, та всї суддї землї.

17. Люблю я тих, що мене люблять, і хто мене шукає, той знайде мене.

18. І богацтво й слава в мене, всї блага неминущі й справедливість;

19. Плоди мої лучші золота - золота найчистїйшого, а хісна з мене більше, як із найдобірнїйшого срібла.

20. Я ходжу шляхами правди, правосуду стежками,

21. Щоб подати тим, хто мене любить, справдешнє добро, й скарбівнї їх я наповнюю.

22. Господь мав мене перед розпочатком путей своїх, перш нїж що сотворив, з правіків;

23. Од вічностї мене він помазав, від почину, перед настаннєм землї.

24. Я родилась, як ще не було безодень, як ще нїде джерела водою не дзюрчали.

25. Родилась, як ще з землї не воздвиглись гори, перше нїж горби постали;

26. Як іще він не сотворив нї землї, нї степу, нї грудок тих, що з них злїпивсь круг земний.

27. Як розпростирав він небо, була я там. Як він закруглював кружало безоднї,

28. Як хмари в горі згущав, як замикав джерела безоднї (надземної),

29. Як давав морю приказ, щоб води не переступали гряниць його, як він підвалини землї закладав, -

30. Тодї була я при йому строїтелькою, й була його радістю день за днем, веселячись перед ним увесь час,

31. Веселячись на земному крузї його, радість же моя була - дїти людські.

32. Проте ж, дїти, слухайте мене; й благословенні ті, хто стежок моїх пильнує.

33. Слухайте науки, й будьте мудрі, та й не одступайте від неї.

34. Блажен, хто слухає мене, й невсипущо перебуває день-у-день у воріт моїх, та стоїть на сторожі під дверима в мене!

35. Бо хто знайшов мене, знайшов життє, й одержить ласку від Господа;

36. Хто ж грішить проти мене, душі своїй той шкодить: всї, що цураються мене, люблять смерть.