Псалми 104 KUL

1. Б лагослови Господа, душе моя! Господи, Боже мій, дивно ти великий, ти зодягнувся величчєм і красою;

2. Ти сьвітлом, як шатою, покрився, розіпняв небеса, як плахту наметну;

3. Поставив двори свої над водами, обертаєш хмари на колесницю для себе, ти несешся на крилах вітру;

4. Ангели твої в тебе послами, слуги твої - огонь пожираючий.

5. Він утвердив землю на підвалинах її; вона не захитається по віки;

6. Безоднями покрив її, як одежою, води стояли понад горами.

7. Перед грозою твоєю погнались, перед голосом грому твого помчались далеко.

8. Гори піднялися, долини спустились до місця, котре призначив для них.

9. Визначив їм гряницю, і не перейдуть її; не вернуться назад, покрити землю.

10. Із жерел посилаєш у долини потоки: шумлять вони проміж горами;

11. Напувають всю зьвірину з поля; дикі ослята гасять смагу свою;

12. Над ними кублиться небесне птаство, між віттєм голос їх роздається.

13. Ти напуваєш гори з висоти твоєї; земля насичується плодом творива твого.

14. Ти кажеш рости траві для скота і зеленинї на вжиток людям: щоб хлїба достачити із землї,

15. І вино, щоб веселило серце чоловіка; щоб міг оливою лице намастити, і щоб хлїб покріпив серце чоловіка.

16. Насичаються дерева Божі, кедри Ливанські, що посадив їх,

17. На них гнїздиться птаство; на кипарисах бузько знайшов собі домівку.

18. Високі гори для козлів диких, скелї - сховиско лисицям.

19. Він сотворив місяць, щоб часи значити; сонце знає, коли заходити.

20. Ти розкинеш темряву, і ніч настала; тодї ворушиться вся зьвірина лїсна;

21. Молоді леви ричать за здобичею, і щоб жадати поживи для себе від Бога.

22. Зійде сонце, вони вертають назад і в своїх норах лягають.

23. Чоловік виходить до свого дїла, і до своєї працї аж до вечора.

24. Як багато, Господи, творива твого! Все премудростю сотворив єси, земля повна багацтва твого.

25. Те море, велике і на всї сторони широке: там ворушиться безлїч зьвірини, малої і великої.

26. Там судна дорогу верстають, за ними кит, котрого сотворив єси, щоб там побивався.

27. Всї вони тебе дожидають, щоб їжу їх у свій час дав їм.

28. Ти даєш їм, вони збирають; ти відчиняєш руку твою, вони добром насичаються.

29. Ти одвертаєш лице твоє, вони лякаються; возьмеш духи їх, вони, визївнувши, у порох повертаються.

30. Пішлеш твого духа, будуть сотворені, та й обновиш лице землї.

31. Слава Господня буде по віки, Господь буде радїти творивом своїм;

32. Він погляне на землю, і вона тремтить; доторкнеться гір, і вони димують.

33. Сьпівати му Господеві, поки життя мого, сьпівати му псальми Богові мому, як довго життя стане.

34. Нехай буде люба йому думка моя, і звеселюся в Господї.

35. Нехай щезнуть грішники із землї, і беззаконних нехай не буде. Благослови, душе моя, Господа! Аллилуя*!