Псалми 109 UMT

1. Для диригента. Псалом Давида. О Боже, Котрому молюся, не мовчи!

2. Бо злі язики нагострились на мене, обплутали мене брехнею.

3. Накинулись на мене безпричинно, ведуть про мене балачки гидкі.

4. У відповідь на ласку, вони кинулись на мене, хоч навіть я за них молився.

5. За все добро, що я зробив, сплатили лихом, і за любов мою ненавистю сплатили.

6. Вони говорили: «Безбожника йому у допомогу дайте, правицею його хай ворог буде.

7. Отак в суді здобуде перемогу кривдник, його ж молитви гріх його засвідчать.

8. Та хай обірветься негідника життя, й його заступить інший чоловік.

9. Осиротіють діти, овдовіє жінка.

10. Хай діти жебраками помандрують з краю в край, вигнанцями, адже в руїнах буде дім.

11. Хай лихварям дістанеться усе, що він надбав, хай зайди загребуть усе, заради чого працював він!

12. Аби ніхто його не пожалів, аби сиріт його ніхто не приголубив!

13. Насамкінець хай люди проженуть його, нехай нащадки з пам’яті зітруть його ім’я.

14. Хай пам’ятає Бог завжди гріхи його батьків, ніколи не простяться його матері гріхи.

15. Хай ті гріхи Господь повік запам’ятає, а на землі вони забудуться навік.

16. Він гадки про добро ніколи він не мав, переслідував нещасних жебраків й духовно гнаних прирікав до страти.

17. Любив прокляття насилати на інших, щоб обсідали їх нещастя, ніколи не хотів благословить людей, тож хай добра йому повік не буде.

18. Прокляття він носив, немов той одяг. Тож хай розбухне від проклять, як від води, хай лоєм на кістках прокляття наростають.

19. Нехай в прокляттях ходить, як в плащі, і ними ж підперезаний, немов паском.

20. Як твердять кривдники, Господь послав їх. Ось що вони мені зробили: обмовили так підло мою душу.

21. А Ти, мій Господи, Володарю, роби зі мною все, що Тобі краще. Врятуй мене, Ти ж випромінюєш любов і ласку.

22. Я — жебрак убогий, у грудях серце, наче трут.

23. Моє життя згасає, мов день, вечірня довга тінь його накрила. Я почуваюся, мов зметений додолу жук.

24. Від спраги вже тремтять коліна, стає без їжі виснаженим тіло.

25. Став осоружним, ненависним для людей: подивляться вони й хитають головою у відразі.

26. Тож Господи, допоможи мені, врятуй, мій Боже, щедрістю Своєї ласки!

27. Аби переконалися вони, що це Твоя потуга мене порятувала від біди.

28. Благословеннями зроби прокляття їхні, на їхні голови хай соромом впадуть нападки їхні, аби щасливим був слуга Твій.

29. Ганьбу хай носять кривдники, як носять плащ, приниження хай носять, наче одяг».

30. Я щиро вдячний Господу моєму, Його вславляю на зібранні велелюднім.

31. Бо від убогого праворуч Він стоїть, щоб врятувати від тих, хто прагне приректи на смерть їх.