Псалми 38 UMT

1. Пам’ятний псалом Давида.

2. Господь, не дорікай мені у гніві, і не карай мене, коли лютуєш Ти.

3. Мене Ти вразив стрілами своїми, пригнітив моє життя.

4. Так боляче мені. Твій гнів розбив, поранив тіло, немов увесь в синцях, з розбитими кістьми, — то за мій гріх.

5. Мій гріх звалився тягарем на душу, аж не підвести голови мені.

6. То через мою власну дурість обсипали мене гнійні, смердючі рани.

7. Зігнувся я від болю, простираюсь, ходжу і плачу так, немов жалобу маю.

8. Палають в лихоманці мої стегна, живого місця я на тілі не знаходжу.

9. Від болю неймовірного німію, а серце стугонить, аж криком сходжу!

10. Володарю! Ти знаєш, що я хочу. Мої зітхання — не секрет для Тебе.

11. Пульсує серце в мене, сил немає, згасає світло у моїх очах.

12. Вже не прийдуть до мене друзі і близькі немов налякані хворобою моєю. Вже й родичі мої тримаються подалі.

13. Розкинули тенета ті, хто мені смерті зичить, хто хоче вразити мене, говорять про швидкий кінець, замислюючи зле щодень.

14. Та я мовчу, я не зважаю, немов глухий, який не чує, немов німий, що не говорить.

15. Як та людина, що не чує нарікань, як та людина, що не може відповісти.

16. Чому? Від Тебе, Господи, я слова жду. Мій Боже, мій Володарю, о відгукнись!

17. Молю, не допусти, щоб ворог зловтішався з мого падіння! Познущатись їм не дай!

18. Вже відчуваю я: от-от впаду, адже мій біль завжди зі мною.

19. Я визнаю свої провини і гріхи, які терзають, не дають спокою.

20. А щодо ворогів моїх, вони міцні й здорові, наклепи плетуть,

21. відповідають злом на добре і виступають проти мене, бо добро творити прагну.

22. О Господи, не залишай мене! Не будь від мене, Боже, так далеко.

23. Прийди на поміч! Мій Володарю, спаси!