Псалми 41 UTT

1. На закінчення. Повчання для синів Кореєвих.

2. Як олень прагне до джерела води, так душа моя прагне до Тебе, Боже.

3. Моя душа спрагнена Живого Бога. Коли прийду і з’явлюся перед обличчям Бога?

4. Мої сльози стали для мене хлібом удень і вночі, коли щодня мені говорили: Де твій Бог?

5. Згадав про це я і вилив перед собою душу свою, бо перейду до місця, де дивовижний намет, — аж до дому Божого — з голосом радості й хвали, зі святковим відлунням.

6. Чому сумуєш, душе, чому тривожиш мене? Поклади надію на Бога, адже я прославлятиму Його. Мій Бог — спасіння моєї особи.

7. Моя душа збентежена в мені. Через це я згадуватиму Тебе в околицях Йордану і Гермону, з малого пагорба.

8. Безодня перекликається з безоднею гуркотом своїх водоспадів; усі Твої буруни і Твої хвилі нахлинули на мене.

9. Вдень Господь заповість Своє милосердя, а вночі зі мною пісня — молитва до Бога мого життя.

10. Промовлятиму Богові: Ти — Той, Хто за мене заступається. Чому Ти забув мене? Чому я ходжу засмучений тим, що мене гнітить ворог?

11. Коли кості мої тріщали, мої гнобителі дорікали мені, говорячи щодня: Де твій Бог?

12. Чому ти сумуєш, душе, чому тривожиш мене? Поклади надію на Бога, адже я прославлятиму Його. Мій Бог — спасіння моєї особи.